Це ще й територія інтриг, великих грошей і гучних афер. Там, де кожен мазок може коштувати мільйони, завжди знайдуться ті, хто спробує перетворити талант інших на власний прибуток. І навіть найвідданіші поціновувачі живопису можуть стати жертвами шахраїв.
Олексій Суханов — телеведучий, актор і колекціонер — добре знає, що справжнє мистецтво іноді приховує чимало тіней. Його колекція — це частинка особистої історії, відбиток епох і станів душі.
«Моя колекція – це флюорографія, якщо хочете, не тільки мого бачення світу, а ще й настрої в кожному конкретному періоді часу. Це дійсно відображає мій стан, мою філософію, моє життя», — каже телеведучий.
Та початок цієї колекції був не зовсім ідеальним.
«Арт-ринок – це велика омана. Вас можуть надурити на кожному кроці. В Італії я купив два малюнки французького режисера, письменника, драматурга Жана Кокто. Завжди, коли я на них дивлюся, я собі кажу, як я міг це купити. Це ж очевидно, що це підробка. І там доволі майстерно, до речі, лінійка Кокто скопійовані, і навіть його підпис такий особливий», — зізнається Суханов.
З часом телеведучий став уважнішим до деталей і навчений досвідом, ставився до пропозицій колекціонерів обережно. Та одного разу йому запропонували справжню сенсацію — малюнки видатного українського художника-авангардиста Олександра Богомазова.
«Мені сказали, що це малюнки з колекції пана Дьяченка. Неймовірний був наш колекціонер, пан Ігор. І це начебто його племінника», — розповідає він.
Богомазов — постать унікальна. Теоретик кубофутуризму, який проголосив квадрат довершеною формою ще до того, як Малевич створив свій легендарний «Чорний квадрат». Для будь-якого колекціонера володіти його роботами — мрія. Але навіть мрії потребують доказів.
«Я кажу, добре, чи можу я зустрітися з племінником? І ось там почалося, якісь таємниці. Хоча на звороті малюнків була печатка в колекції Ігора Дьяченка. Але ж, ну, пробачте, я ще на Хрещатик піду і замовлю таку початку. Він не штампує, вам ось де завгодно», — додає Суханов.
Сумніви виявилися виправданими. Олексій відмовився від угоди, але історія на цьому не закінчилася. Згодом він знову побачив ті самі малюнки — вже не у приватній колекції, а… на виставці в Національному художньому музеї.
«Виставка в Національному художньому музеї Богомазівська. І я побачив ці малюнки там. Ось у такий спосіб іноді вкрай сумнівні, підозрілі картини чи малюнки проходять хімчистку і просто, знаєте, вже потрапляють як оригінали. Хоча у мене великий сумнів, тому що це оригінали, тому що жодних документів не було», — пригадує телеведучий.
Світ мистецтва сповнений загадок і небезпек. Тут підробка може виглядати не гірше за справжній шедевр, а історія картини — виявитися хитро сплетеною легендою. І навіть досвідчені колекціонери не завжди захищені від спокуси володіти «унікальним експонатом».
Але хто стоїть за такими шахрайськими схемами? Як підробки потрапляють у музеї та продаються під виглядом оригіналів? І чи справді ми можемо довіряти тому, що бачимо на виставках? Про це — у новому випуску проєкту «Загублений світ». Не пропусти найцікавіше просто зараз!
Loading...
Не пропусти! Щопонеділка нові випуски інформаційно-пізнавальної програми «Загублений світ», що занурюватимуть кожного у захопливі історії, неймовірні відкриття та таємниці, які формують наш світ. Дивись прем’єру о 17:15 на телеканалі 2+2.
Читай також: