Від Звіринця до Лук'янівки: втрачений проєкт метрополітену часів Української Держави

Загублений світ

Другий історичний шанс на появу власної підземки Київ отримав у буремному 1918 році. 

Поки на територіях колишньої імперії панували хаос і розруха, столиця Української Держави під проводом гетьмана Павла Скоропадського переживала період небаченого економічного розквіту. Місто стрімко перетворювалося на справжній європейський центр із працюючою банківською системою, освітленими вулицями та гарячою водою в будинках.

«Треба було просто побачити Київ того часу. На тлі того, що відбувалося навколо, це була оаза. В ньому працювала банківська система, ресторани, була гаряча і холодна вода... Метро тільки не було», - зазначила гідесса Олена.

Скоропадський розумів, що столиці бракує надсучасної інфраструктури, яка б відповідала її новому статусу. Він доручив найкращим інженерам розробити план будівництва метрополітену. За задумом уряду, під Києвом мали з'явитися три магістральні гілки. Їхнім головним завданням було з'єднати урядовий квартал (який і тоді розташовувався в районі Маріїнського парку) з густонаселеними околицями.

У грудні 1918 року міністр транспортних шляхів Павло Чубинський детально розповів пресі про цей задум. Маршрути мали пролягати з Бессарабки на Деміївку, зі Звіринця на Лук'янівку, а також об'єднувати лівий і правий береги Дніпра. Фактично, інженери гетьманату накреслили схеми, які майже ідеально збігаються із сучасними лініями київського метро.

На жаль, грандіозним транспортним амбіціям не судилося втілитися в життя. Влада Павла Скоропадського протрималася лише сім з половиною місяців. Зі зміною політичної ситуації та падінням гетьманату всі інженерні креслення були відкладені до кращих часів. Столиці довелося чекати ще кілька десятиліть, перш ніж у 1960 році під її вулицями нарешті рушив перший потяг.

На які інженерні хитрощі довелося піти будівельникам у 60-х роках, щоб звести найглибшу станцію Європи? Більше про це – у новому випуску проєкту «Загублений світ».

Loading...

Не пропусти! Щонеділі нові випуски інформаційно-пізнавального проєкту «Загублений світ», що занурюватимуть кожного у захопливі історії, неймовірні відкриття та таємниці, які формують наш світ. Дивись прем’єру о 12:00 на телеканалі 2+2!

Читайте також:
03102026
Звичайний акумулятор у середовищі з температурою 150°C навряд чи стане надійним джерелом живлення...
Японський рибалка Урасіма Таро врятував черепаху, і вона повела його на дно моря. Там стояв палац морського царя, у якому Урасіма провів кілька днів. Коли він повернувся на берег, з’ясувалося, що на суші минули століття. 
Кракен, Левіафан, Сцилла та інші морські чудовиська могли народитися з реальних спостережень давніх мореплавців.
На дні океану біля японського острова Йонагуні вже майже 40 років шукають відповідь на одне запитання: що перед нами – унікальна природна формація чи сліди людської діяльності, які пережили тисячоліття? 
Морський біохімік Джозеф Резінг заздалегідь попередив колег, що біля Тонга станеться виверження: висновок він зробив за даними водяного стовпа. Коли передбачення збулося, усі на кораблі дивилися на нього так, ніби інакше й бути не могло.