Майстер-клас з ліплення сніговиків від Геннадія Попенка

Загублений світ

Ведучий "Загубленого Світу" у інтерв’ю виданню "Телескоп" відкрив сімейні секрети ліплення сніговиків та розповів як не захворіти після активного відпочинку взимку.

Усі полюбляють зимові розваги: катання на санчатах, лижах, гра у сніжки та ліпити сніговиків. І відомі телеведучі не є винятком. Геннадій Попенко обожнює проводити час зі своєю родиною. А взимку вони всі ліплять сніговиків.


"Сніговиків ми з рідними обожнюємо. Один із улюблених персонажів моєї доні Богдани – сніговик Олаф із мультфільму «Frozen». Іноді сніговими бувають гігантами, іноді – маленькими. Інколи – це антропоморфні фігури, а інколи – казкові персонажі. Трапляється, що у дворі з’являються цілі снігові родини".



Така любов до сніговиків у родині Геннадія – спадковість.

"Певно, це в нашій сім’ї спадкове. Ще кілька років тому мій батько виліпив для своєї онуки (моєї доні) цілого снігового дракона. Настільки величезного, що на ньому можна було сидіти!"

Та у Попенків ліплення не закінчується лише сніговиками. Із донечкою вони створюють цілі снігові нори.




Геннадій запевняє, що ніяких таємниць у ліпленні немає. Потрібно просто дати волю фантазії та отримати задоволення від процесу. Головне – дбати про своє здоров’я.

"Найголовніше мистецтво у ліпленні сніговиків – це не захворіти. Після того, як зліпиш снігові кулі, поносиш їх, 100% спітнієш у теплому одязі. Ми навіть одного разу ледь не відмінили відпустку через нежить, що причепилася до всіх після сніговикомейкінгу. Тож, дружня порада сніговиколіпам – використовуйте спортивну термобілизну. Таку ж як для катання на лижах чи сноубордингу. І да прибуде з вами сила і творчість!"


Редакція сайту 2+2 бажає вам щасливих новорічних свят! Проводьте час у колі родини та друзів!

Навколо масонів стільки туману, що розгледіти за ним реальних людей майже неможливо. Здається, що вони — герої голлівудських трилерів про світову змову, а не реальна організація з багатовіковою історією.
Поки ми переймаємося глобальним потеплінням, на нашому континенті існує місце, яке просто проігнорувало всі кліматичні катастрофи останніх десяти мільйонів років.
Коли чуєш слово «масони», уява малює картинки з пригодницьких фільмів: похмурі підземелля, люди в каптурах, дивні знаки та змови, що вирішують долі цілих народів. 
Коли місто під ударом, сила не лише у м’язах, а у відвазі та рішучості...
Під товщею води Чорного моря, якою ми звикли милуватися з набережних, ховається механізм, здатний перетворити сучасне сталеве судно на купу брухту за лічені хвилини. І мова не про шторми, до яких усі звикли.