Сенсація чи міф: як росія використовує «скіфське золото» для привласнення української історії

Загублений світ

У 2017 році в Лондоні відбулася масштабна виставка «Скіфи: воїни стародавнього Сибіру» у стінах Британського музею...

Унікальні артефакти із золота, дерева, текстилю та бронзи вразили глядачів своєю майстерністю. Сотні експонатів представили стародавнє мистецтво, яке, за словами кураторів, належало «сибірським скіфам».

«На цій виставці представлені прекрасні речі, створені скіфами. Вони були вправними ремеслярами», – зазначив старший куратор музею Сент-Джон Сімпсон.

Британські медіа, зокрема The Times та The Guardian, захоплено писали про цю подію.

«Сибір оживає у захоплюючих витворах: у казковому золоті та м’якому хутрі, у майстерно оздоблених елементах меблів, одягу та столового приладдя», – підкреслюється в одному з видань.

Однак українські історики стверджують, що поняття «сибірські скіфи» є вигадкою російських псевдо-істориків.

«Головна маніпуляція полягає в тому, що ніяких сибірських скіфів насправді ніколи не існувало», – зазначив історик та політолог Олександр Палій.

Скіфські артефакти, представлені на виставці, були знайдені на території сучасної України та свого часу вивезені до Ермітажу. Росія традиційно використовує ці речі для привласнення історії інших народів.

«Речі, знайдені на території, наприклад, Придніпров’я, і вивезені ще за імперського часу в росію, були представлені без підпису, власне, нинішніх територій, тому що це Україна», – розповіла провідна наукова співробітниця Скарбниці Національного музею історії України Оксана Ліфантій.

З моменту свого заснування росія неодноразово викрадала українські культурні цінності. Сьогодні Україна активно повертає втрачені артефакти, і цивілізований світ допомагає забирати своє.

Чому росія систематично викрадає культурну спадщину інших народів? Що ще відомо про справжніх скіфів? Більше про це – у сюжеті проєкту «Загублений світ» просто зараз:


Читай також:

25062026
Паризьке поліцейське управління кінця 19 століття нагадувало конвеєр із хаосу та безсилля. 
На початку 20 століття уявлення європейської науки про мамонтів та льодовикову добу було кардинально змінено завдяки випадку в маленькому прикарпатському селі Старуня, що на Франківщині. 
Давні греки колись називали Азовське море Меотидою, що означало «годувальниця», а римляни через його невелику глибину зневажливо іменували Меотійським болотом.
Легенди про Всесвітній потоп присутні у культурах багатьох народів світу, проте тривалий час історики вважали їх виключно релігійними чи поетичними метафорами. 
25062026
Іноді найгучніші археологічні відкриття з’являються не серед руїн храмів чи стародавніх міст, а просто під звичайними полями...