Енергетика українців не для слабких: у музеї української старовини під відкритим небом зникають люди

Загублений світ

Працівники хутора тікають звідти, бо не витримують…

Хутір Вереміївка на Черкащині називають одним із найбільших музеїв української старовини. Власник цих земель, відомий колекціонер Володимир Недяк зібрав там більше тридцяти тисяч старовинних екземплярів. Та це місце має ще одну особливість – тут зникають люди. Працівники хутора тікають звідти, бо не витримують енергетики речей.

Усіма речами, які є у музеї, колись користувалися наші предки. І це не лише предмети побуту, але і зброя, яка приносила смерть, вбрання, у якому реальні люди плакали, сміялися, одружувалися та помирали. І тепер відчути, як жили наші пращури може кожен, бо Володимир створив інтерактивний музей.

«Там можуть проживати люди, що люблять епоху козацтва, які поклоняються їй, які живуть таким життям. Щоб вони використовували інвентар, човни, вози, могли користуватися млинами. А ті відвідувачі, які будуть приїжджати сюди, могли у реальному часі побачити, як колись жила козацька нація у 17-18 столітті в Україні», - каже колекціонер.

Однак, незважаючи на високу заробітну плату і усе необхідне для життя, працівники не затримувалися у цьому музеї більше двох днів. Ба більше, ті, що ніколи не вживали алкоголь, починали там пиячити, інші ж – бачили жахіття та привидів.

Багато хто впевнений, що не кожна людина може витримати енергетику українців, бо вона дуже потужна і залишається у світі навіть після смерті господаря. Подробиці – дивись у сюжеті проєкту «Загублений світ» просто зараз:

Loading...

Дивись також:

Кінематограф та масова культура століттями нав'язували нам образ османського гарему як місця виключно для чуттєвих розваг та втіх правителя. Однак реальність султанського палацу Топкапи у Стамбулі мала зовсім інше значення.
В Османській імперії процес прийому їжі правителем нагадував суворий ритуал. Султани їли наодинці, у повній тиші, а рецепти улюблених страв охоронялися як найважливіші державні таємниці.
Життя в султанському гаремі часто уявляють як золоту клітку для безправних полонянок. Проте насправді це було не так. 
Поки звичайні мешканці Туреччини у 15-16 століттях харчувалися хлібом, водою та сочевицею, за мурами палацу Топкапи розгорталося справжнє кулінарне дійство. 
За масивними дерев’яними брамами стамбульського палацу Топкапи століттями вирувало життя, приховане від сторонніх очей. 
02092026
Уявіть римський бенкет: навколо столу лежать гості, спираючись на лівий лікоть, слуги подають страви, а вечеря триває годинами...