До такого контенту він точно не був готовий: відомий американський блогер у японському лісі натрапив на мерця

Загублений світ

Сталося це біля підніжжя Фудзі…

Ліс Аокігахара Дзюкай, також відомий як «Ліс самогубств» або «Море дерев», знаходиться на північному схилі гори Фудзі в Японії. У давні часи люди приходили сюди для ритуальних практик, а також вважали це священним місцем, пов'язаним з духами і мертвими.

Ліс Аокігахара Дзюкай набув печальної репутації як одне з найпопулярніших місць самогубств у світі. Щороку десятки людей приходять сюди, щоб закінчити своє життя. Така ситуація навіть привела до розміщення високої кількості вказівників та попереджень про самогубство.

Відомий американський блогер Логан Пол, який у 2015 році був визнаний одним із десяти найвпливовіших блгерів світу, одного разу з друзями бродили лісом Аокігахара Дзюкай біля підніжжя Фудзі і натрапили там на… мерця.

«Перепрошую. Мені дуже неприємно це казати, але здається там хтось висить, - сказав Пол, побачивши мертву людину на дереві. – Господи, це найбожевільшіше, що я бачив у своєму житті».

Від шоку хлопець навіть розсміявся. Можливо, навіть сприйняв це за чийсь невдалий жарт. Як це було – дивись у сюжеті проєкту «Загублений світ» просто зараз:

Дивись також:

Коли пандемія поставила культурне життя на паузу, більшість театрів просто архівували записи старих вистав. Але для тих, хто звик до експериментів, зачинені двері залів стали поштовхом до створення абсолютно нового формату. 
10052026
Ми звикли до класичного знімка 1968 року, де наша планета велично сходить над місячним горизонтом. 
Радянське керівництво майже три доби тримало країну в інформаційному вакуумі. Офіційні повідомлення мовчали, а міста й села обростали чутками. 
09052026
Уявіть звичайний робочий день на будівництві в китайському Чунціні: екскаватори, шум, бетон. І раптом з-під землі з’являється щось, що більше нагадує опору мосту, ніж живу істоту. 
Класичне уявлення про театр зазвичай обмежується оксамитовими кріслами, важкою завісою та тишею в залі. Проте сьогодні це мистецтво дедалі частіше виходить за межі архітектурних стандартів. 
Коли масштабна катастрофа розгортається під боком, перша реакція тоталітарної системи — закрити всі засувки інформації. Два дні після вибуху на четвертому енергоблоці Чорнобильської АЕС радянське керівництво вдавало, що нічого не відбулося.