Проте, якщо запитати незалежних урбаністів або змінити методологію підрахунку, ця цифра раптово зменшується до 423. Цей математичний парадокс має глибоке історичне коріння.
Плутанина тягнеться ще з початку 20 століття, коли розбудовою нью-йоркської підземки займалися не державні структури, а три конкуруючі приватні компанії. Кожна з них створювала власні лінії та платформи, абсолютно не зважаючи на маршрути конкурентів. У гонитві за пасажирами вони іноді зводили свої зупинки на відстані буквально кількох метрів одна від одної. Часто колії різних компаній проходили по вертикалі, перетинаючись на різних підземних рівнях.
Коли транспортна система нарешті об'єдналася під контролем міста, виникла проблема з класифікацією. Для звичайного пасажира сучасний великий пересадочний вузол відчувається як один простір під одним дахом. Проте документально та технічно для міської влади – це дві або навіть три окремі станції, кожна з яких має свій інвентарний номер.
«Почати будувати метро можна, закінчити будувати його – на жаль, неможливо. Тому що він буде розвиватися, постійно добавлятимуться нові станції, нові, нові, нові», - розповів кандидат технічних наук, старший викладач НТУ Дмитро Кот.
Масштаби нью-йоркського метрополітену настільки колосальні, що для того, аби просто об'їхати всі існуючі станції без виходу на поверхню, знадобиться майже доба безперервної їзди. Ця інфраструктура працює цілодобово, що робить її унікальною навіть серед найсучасніших європейських чи азійських аналогів.
Чому цей транспорт, попри його подекуди занедбаний вигляд, обирають голлівудські зірки-мільйонери? Більше про це – у новому випуску проєкту «Загублений світ».
Loading...
Не пропусти! Щонеділі нові випуски інформаційно-пізнавального проєкту «Загублений світ», що занурюватимуть кожного у захопливі історії, неймовірні відкриття та таємниці, які формують наш світ. Дивись прем’єру о 12:00 на телеканалі 2+2!