Лише вночі, коли Київ спить, близько семисот робітників обслуговують колії, перевіряють електроніку та готують станції до нового дня.
Однак найвищий рівень напруги у цій системі судився машиністам. Професія вимагає залізних нервів, адже в години пік один потяг перевозить близько півтори тисячі пасажирів. Відповідальність за їхні життя лежить на одній людині, чий робочий простір обмежений тісною кабіною, панеллю приладів та нескінченною темрявою тунелю попереду.
«Працювати під землею складно. Це монотонна робота. Потрібно бути психологічно дуже підготовленим, тому що клаустрофобія може бути. І бувають різні випадки, в яких ти маєш тримати себе в стійкості», - розповів про свою роботу машиніст Київського метрополітену Євген Кривошин.
Протягом однієї зміни машиніст долає понад 200 кілометрів. І весь цей час він мусить зберігати стовідсоткову концентрацію. Найбільшою проблемою часто стають самі пасажири. Люди нерідко ігнорують правила безпеки: стоять за обмежувальною лінією на пероні, відволікаються на смартфони або навіть намагаються застрибнути у вагон в останню секунду.
Якщо пасажир знаходиться небезпечно близько до краю платформи, машиніст зобов'язаний подати звуковий сигнал. Якщо реакції немає, він мусить миттєво застосувати екстрене гальмування. Найменше зволікання на великій швидкості може призвести до того, що людину вдарить боковим дзеркалом потяга. Саме тому ця професія вважається однією з найстресовіших у транспортній галузі, де немає права на помилку.
Що насправді ховається у покинутих тунелях столичної підземки, і звідки взялися легенди про щурів-мутантів? Більше про це – у новому випуску проєкту «Загублений світ».
Loading...
Не пропусти! Щонеділі нові випуски інформаційно-пізнавального проєкту «Загублений світ», що занурюватимуть кожного у захопливі історії, неймовірні відкриття та таємниці, які формують наш світ. Дивись прем’єру о 12:00 на телеканалі 2+2!