У 1963 році житель турецького регіону Каппадокія вирішив оновити власний підвал. Знісши одну зі стін, він виявив за нею не просто порожнечу чи додаткову кімнату, а хід, який вів углиб скельної породи. Ця випадковість повернула людству Дерінкую — найглибше з відомих на сьогодні підземних міст світу, здатне колись прихистити до 20 000 осіб одночасно.
Новий випуск проєкту «Загублений світ» з'ясував, що цей величезний об'єкт будували з чітким розрахунком на повну ізоляцію від зовнішніх загроз. За оцінками істориків, місто заснували приблизно 500 років тому. Творці Дерінкую зуміли прорубати у м'якому вулканічному туфі 18 рівнів, які йшли вниз на десятки метрів. Наразі лише частина з цих підземних поверхів безпечна та відкрита для відвідування, але навіть вона дає чітке уявлення про унікальні інженерні рішення минулого.
Головною перевагою цього місця була його абсолютна автономність. Жителі підземелля не просто перечікували тут короткі набіги ворогів, а могли залишатися в ізоляції місяцями, не втрачаючи звичного для тих часів комфорту. У Дерінкую функціонували житлові кімнати, склади для тривалого зберігання продуктів, релігійні храми, колодязі з питною водою і навіть навчальні класи та облаштовані кошари для домашньої худоби.
Важливим елементом життєзабезпечення міста була складна кліматична система. Повітря і вологість тут розподілялися природним шляхом, що підтверджують і сучасні мандрівники.
«Тут є винний льох, де вони робили вино і зберігали його в бочках. Печера мала ще одну перевагу, підтримувала стабільну температуру. Тож влітку, коли на вулиці дуже спекотно, тут було прохолодно, а взимку, коли надворі холодно, тут було комфортно. І повітря тут дуже добре циркулювало», - описав внутрішній устрій цих приміщень журналіст Фернандо Мюйларт.
Система вертикальних вентиляційних шахт, про яку згадує експерт, сягала завглибшки 170 метрів. Вона забезпечувала свіжим киснем найнижчі яруси і одночасно слугувала колодязями для постачання води.
Питання безпеки в Дерінкую було продумане до найменших деталей. У разі небезпеки кожен рівень відокремлювався від іншого за допомогою масивних кам'яних дверей-жорен, які замикалися виключно зсередини. Зсунути таку глыбу ззовні було практично неможливо. Крім того, це місто не було ізольованим островом. Під землею дослідники виявили прорубаний тунель завдовжки дев'ять кілометрів, який сполучав Дерінкую з іншим великим підземним поселенням — Каймакли. Це дозволяло жителям координувати дії або евакуюватися у разі компрометації одного зі сховищ.
Дерінкую залишається одним із найбільш вражаючих прикладів того, як архітектура та інженерія минулого могли вирішувати складні завдання виживання без сучасних технологій. Але яким було життя під землею? Про це і більше – у новому випуску проєкту «Загублений світ. Підземний всесвіт»:
Loading...
Не пропусти! Щонеділі нові випуски інформаційно-пізнавальної програми «Загублений світ», що занурюватимуть кожного у захопливі історії, неймовірні відкриття та таємниці, які формують наш світ. Дивись прем’єру об 12:00 на телеканалі 2+2!
Читай також: