Дешевше, ніж винаймати квартиру: 18-рінчий німецький програміст живе, працює і навчається в потягах

Загублений світ

За півтора року такого життя він проїхав понад 500 000 км – це майже 14 навколосвітніх подорожей.

Для більшості з нас подорож тривалістю в рік, без зупинок і вихідних, здається чимось нереальним. Але для 18-річного німця Лассе Столлі це – звичайне життя. Він прокидається в оточенні незнайомців, адже його «житло» завжди в русі. З ранку до ночі він серед людей, без особистого простору, з сусідами, які змінюються щодня. Таке життя сучасного кочівника, який обрав рейки замість стін.

«Я живу в дорозі вже півтора року. Для багатьох поїзд – це стрес, але не для мене», – ділиться юнак.

Лассе – програміст, тому називає себе «цифровим кочівником». Вдень він працює поруч з іншими пасажирами, а вночі обирає довгий маршрут через всю країну і спить на вільних місцях у вагоні. Завдяки онлайн-ресурсам, він постійно відстежує розклад потягів і планує свої подорожі, залежно від погоди та настрою. Найбільше йому подобаються туристичні регіони, такі як балтійські курорти або гірські райони Німеччини.

«Тут цілком зручно вчитися та працювати. Я просто сідаю і беру ноутбук. Якщо потрібно, можу підключитися до відеоконференції з поїзда. Швидкісний інтернет, тому проблем не виникає», – розповідає Лассе.

Річний проїзний на німецьку залізницю коштує дешевше ніж винаймати житло і дозволяє Лассе подорожувати без обмежень. Він їздить першим класом, спить у нічних потягах, снідає в лаундж-зонах і приймає душ у громадських басейнах. За цей час він проїхав понад 500 000 км – це майже 14 навколосвітніх подорожей.

«Я сплю в нічних поїздах підвищеного комфорту. Сьогодні ввечері я приїхав з Мюнхена, провів 11 годин у поїзді і проїхав 1000 кілометрів через всю Німеччину», – каже Лассе.

Звісно, такий спосіб життя має свої обмеження. Постійно подорожувати з великим багажем неможливо, тому Лассе звик до мінімалізму.

«Все, що в мене є, вміщається в маленький рюкзак, а більшого для подорожей не потрібно», – зазначає він.

Чотири футболки, дві пари штанів, подушка під шию та плед – ось і весь його гардероб. Єдине, що дратує Лассе, – це запізнення його «апартаментів».

«Найбільше мене дратує непунктуальність залізниці. Але свобода самому вирішувати, де прокидатися і куди їхати, варта всіх зусиль», – підкреслює Лассе.

І він не єдиний такий мандрівник. Життя в дорозі стає трендом серед молоді. Більше про це – у проєкті «Загублений світ»:

Loading...

Не пропусти! Щопонеділка нові випуски інформаційно-пізнавальної програми «Загублений світ», що занурюватимуть кожного у захопливі історії, неймовірні відкриття та таємниці, які формують наш світ. Дивись прем’єру о 17:15 на телеканалі 2+2! 

Читай також:

Коли пандемія поставила культурне життя на паузу, більшість театрів просто архівували записи старих вистав. Але для тих, хто звик до експериментів, зачинені двері залів стали поштовхом до створення абсолютно нового формату. 
10052026
Ми звикли до класичного знімка 1968 року, де наша планета велично сходить над місячним горизонтом. 
Радянське керівництво майже три доби тримало країну в інформаційному вакуумі. Офіційні повідомлення мовчали, а міста й села обростали чутками. 
09052026
Уявіть звичайний робочий день на будівництві в китайському Чунціні: екскаватори, шум, бетон. І раптом з-під землі з’являється щось, що більше нагадує опору мосту, ніж живу істоту. 
Класичне уявлення про театр зазвичай обмежується оксамитовими кріслами, важкою завісою та тишею в залі. Проте сьогодні це мистецтво дедалі частіше виходить за межі архітектурних стандартів. 
Коли масштабна катастрофа розгортається під боком, перша реакція тоталітарної системи — закрити всі засувки інформації. Два дні після вибуху на четвертому енергоблоці Чорнобильської АЕС радянське керівництво вдавало, що нічого не відбулося.