В нещодавньому інтерв'ю артистка поділилася, як працювала над складною роллю у воєнній драмі «Тримайся, братику», чому для неї важливо розповідати історії про бойових медиків, а також про те, як війна вплинула на її життя.
Ірино, як ви відчули свою персонажку, з чого почали будувати її внутрішній світ?
Насправді не так складно було відчути її, бо ми всі на собі відчули, що таке війна і як важливо допомагати ближньому. Починала з головного питання: а що саме спонукало юну дівчину залишитися і рятувати життя наших воїнів. Оскільки вона медсестра за професією, відчувала обов'язок і просто не могла в такій ситуації вчинити інакше.
Чи доводилося вам переносити власні емоції чи життєвий досвід у гру?
Ми з моєю героїнею Катею дуже різні, але, звісно, були сцени, коли власні емоції перетиналися з тим, що я грала в кадрі, як, наприклад, моменти втрат. Я на собі відчула, що таке втрачати близьких через війну, наскільки це боляче, коли ти не можеш нічим зарадити. І якою б сильною ти не була — емоції однаково вириваються назовні.
Яка сцена стала для вас найбільшим викликом?
Майже всі сцени були для мене певним викликом, оскільки це велика відповідальність — грати у воєнній драмі медика. Досить складними були сцени операцій, коли я мала бути зібрана, зосереджена і чітко виконувати свою роботу, чітко промовляти медичні терміни. Катя щоденно з хірургом Орестом та іншими рятувала життя і не мала права на помилку, на емоції, а це досить важко — бути в постійній готовності та напруженості.
Хто допомагав вам на майданчику занурюватися у медичну та військову тематику?
Під час знімань завжди були консультанти, які підказували та чітко давали вказівки, як робити операції, як тримати конкретні інструменти, чіткий алгоритм дій у певних обставинах. Щоб кожен наш рух, кожна наша дія в кадрі мали чесний вигляд і глядач нам вірив. Це було непросто, оскільки я раніше не мала такого досвіду. Тепер відчуваю, що маю пройти курс тактичної медицини, бо в наших реаліях війни це — життєва необхідність.
Де вас застала війна?
Під час повномасштабного вторгнення я була в Києві, того дня мала йти на проби. Пам'ятаю, коли все почалося, моя перша фраза була: «Поки проби не скасували, отже, не все так страшно, не може бути». А згодом прийшло усвідомлення, що все дуже серйозно й дуже страшно.
Як вам здається, чому важливо сьогодні розповідати історії саме про бойових медиків?
Бо це люди, які щодня тримають на собі невидимий фронт. Вони рятують життя, часто ризикуючи власним, залишаються поруч із пораненими в найтемніші моменти. Це історії про силу й водночас про вразливість, про вибір — ставити інших вище за себе. І саме через ці історії ми бачимо справжню ціну людяності під час війни. Коли я грала свою героїню, для мене було важливо передати не лише професіоналізм медсестри, а також її внутрішню ніжність, страхи й відвагу. Бо військові медики — це не лише про медицину, це про любов до життя та уміння залишатися людиною там, де війна намагається все це забрати.
Усі ми маємо бути вдячні нашим захисникам за кожен день нашого життя, за можливість працювати, мріяти й будувати майбутнє. Пам'ятати, що саме завдяки їм маємо свободу. Кожен із нас на своєму місці має бути підтримкою. Тому для мене важливо підтримувати збори й донатити, адже навіть маленький внесок може врятувати чиєсь життя. Разом із театром ми їздимо в тури з виставами, куди завжди запрошуємо військових, і з кожного виступу збираємо кошти для допомоги.
Читайте також в ексклюзивному інтерв'ю Ірини Кудашової для ТСН.ua про те, як вона відновлює сили після емоційно складних знімань, як доглядає за собою, хто її підтримує у складні моменти кар'єри, а також – в кого акторка закохана зараз?
Буде цікаво почитати: