У центрі сюжету — історії молодих студентів-медиків, які на початку повномасштабного вторгнення вирушають працювати у військовий шпиталь і потрапляють у саме серце подій — стабілізаційний пункт на сході. Там вони щодня стикаються зі смертю, переживають власні драми, викривають зрадників і відкривають для себе справжні цінності. При написанні сценарію автори консультуватися з військовими медиками, використали реальні історії.
За словами режисера стрічки Сергія Сторожева чотири серії зняли менше, ніж за місяць. В інтерв’ю виданню ТV-Парк він поділився подробицями знімань, розкрив залаштунки серіалу та розповів, як вдалося об’єднати на майданчику молодих акторів та відомих артистів.
«Це було непросто — холод, короткі дні, заважали повітряні тривоги, через які іноді доводилося зупиняти процес. Встигнути все в такому темпі — справжній виклик», – розповідає режисер.
Що було найскладнішим у роботі?
Найважче — бути переконливими й чесними. Ми знімаємо про війну, яка триває просто зараз, тому важливо уникати фальші. Ми консультувалися з військовими медиками, дивилися багато відео, а на майданчику разом з командою працював парамедик. Це допомогло зробити історію максимально правдивою.
Герої мають реальних прототипів?
Я б сказав, що це збірні образи. Автори надихалися реальними історіями, розказаними з фронту, ми використовували ці кейси, але не знімали конкретні біографії. Герої серіалу «Тримайся, братику» — студенти-медики без досвіду, які роблять свій вибір. У стабілізаційному пункті вони стикаються з різними людьми, історії яких схожі на багатьох українців.
Як вдалося показати важкі сцени поранень, які знімалися в стабілізаційному пункті, без надмірної жорстокості?
Ми шукали баланс. Так, ми робили грим, знімали сцени з кров’ю та ранами, але показували це делікатно — через емоції героїв, символи. Ми жодним чином не змагаємося з документальною хронікою, яка дуже гучно заявила про себе, розкриваючи правду про війну. Художнє кіно про інше. Наш акцент — на людях, на їхніх емоціях та переживаннях.
Розкрию таємницю, стабпункт ми знімали на околиці Києва, в будівлі, яка під час зйомок виконувала функцію військового штабу. Військові допомагали нам, і саме там ми відтворювали одну з ключових локацій.
Як вам працювалося з молодими акторами, які зіграли головні ролі?
Скажу чесно, це завжди виклик, бо в них мало досвіду. Але вони компенсують це енергією та щирістю. Для Ярослава Дерпака, який зіграв Алекса, це взагалі один із перших проєктів у кіно, але він швидко увійшов у роботу. Молодь слухає, експериментує, у них «горять очі». Хоча не обійшлося і без курйозних моментів. У нас була чуттєва сцена поцілунку героїв Євгена Медведя та Ірини Кудашової. Я думав, що Ірі буде складніше, а виявилося навпаки — вона взяла все у свої руки, підтримала Женю, і ми швидко відзняли цей момент.
Взагалі, у нас склався гармонійний ансамбль молодих і досвідчених акторів, які майстерно втілили своїх персонажів. Головного лікаря стабпункту, хірурга зіграв Олексій Череватенко. Спочатку йому складно давалася медична термінологія, потрібно було відточити певні хірургічні рухи в операційній, діяти чітко та вправно, як справжній хірург. Його ж герой – гуру для студентів. На майданчику Олексію довелося вчитися, як правильно тримати скальпель, зашивати рани, вживати реанімаційних заходів. При команді «мотор» в нього дуже переконливо все виходило.
Інна Приходько, яка зазвичай грає комедійні ролі, розкрилася в драматичному амплуа. Багатогранним виявився герой Костянтина Октябрського. Він спочатку сприймається неоднозначно, але далі глядач побачить, що все не так просто. Також були чудові Андрій Пономаренко, Костянтин Корецький та інші актори.
Чому, на вашу думку, глядач має подивитися серіал «Тримайся, братику!»?
Бо це чесна, драматична історія про молодих людей, які опинилися на лінії вогню й зробили свій вибір. Це історії, які чіпляють серця, про тих, хто щодня наближає перемогу — кожен на своєму місці.
Читай також: