«Ми довго їх шукали»: продюсер Сергій Карпенко про головний дует «Таксі для опера»

Напередодні прем'єри продюсер проєкту Сергій Карпенко розповів, як народилася ідея серіалу, чому головних героїв довелося шукати дуже довго та чому режисеру інколи доводилося заспокоювати акторів на майданчику.

З чого почалася історія «Таксі для опера»?

До мене з ідеєю прийшли сценаристи Артем Кобзан і Марк Лимаренко. Їх надихнула реальна історія колишнього футболіста, який після передчасного завершення кар'єри став працювати таксистом. Колись він гарно заробляв, але від того життя залишилась лише яскрава машина. В нашому серіалі колишній футболіст не просто таксує, він допомагає розкривати злочини, одного разу випадково опинившись у центрі кримінальних подій. Ми робили акцент не лише на детективній лінії, а й створили дует двох абсолютно різних людей, які змушені працювати разом. Так і народився тандем головних героїв – Моті й Пасіча. 

Чим «Таксі для опера» відрізняється від інших детективів?

Ми хотіли робити серіал не лише про злочини. Це історія про довіру, дружбу, вибір і кохання. Це історії про людей, про їхні слабкі й сильні сторони, емоції. В серіалі поєднані детектив, екшн, гумор, драматичні моменти. І є головна інтрига, яка проходить через усі 16 серій. 

Чи одразу зрозуміли, хто має зіграти Мотю та Пасіча?

Пошуки акторів на головні ролі були доволі довгими. Але, коли на пробах зустрілися Григорій Бакланов і Дмитро Вівчарюк, ми відчули, що це саме ті люди. Цікаво, що Дмитро прийшов на кастинг після комедійних ролей, а тут показав абсолютно інший бік свого таланту. Його Пасіч викликає щиру симпатію – він правильний, трохи незграбний, дуже людяний і справжній. Саме таким ми його й писали.

Це правда, що після зйомок пілотної серії ви навіть змінили одну з акторок?

Так. Для нашого каналу це був майже безпрецедентний випадок. Ми зняли пілот, уважно його переглянули й зрозуміли, що деякі рішення потрібно переглянути. Це стосувалося сценарію, персонажів і одного з акторських призначень. Такий підхід дозволив зробити серіал сильнішим ще до початку основних зйомок.

Окрім головних героїв, у серіалі дуже потужний акторський склад. Наскільки це було принципово?

Ми хотіли, щоб навіть другорядні персонажі запам'ятовувалися. Тому запросили сильних українських акторів, кожен із яких додає історії свій характер. Я б сказав, що в цьому серіалі немає другорядних чи епізодичних ролей. Тут кожен персонаж – невід’ємна частина всієї історії. 

Якою була атмосфера на майданчику?

Якщо чесно, дуже веселою. Григорій Бакланов, Дмитро Вівчарюк, Анастасія Нестеренко – вони настільки здружилися, що режисеру Володимиру Янощуку іноді доводилося їх заспокоювати. Вони постійно жартували, багато сміялися, підколювали одне одного. Але щойно звучала команда «Мотор!» – усі миттєво переключалися, концентрувалися, занурюючись у своїх персонажів. Було видно, що кожен по-справжньому закохався у своїх героїв і хотів зробити якісний серіал.

Чому, на вашу думку, глядачам варто подивитися «Таксі для опера»?

Тому що це не просто детектив. Це серіал із живими героями, за якими дійсно цікаво спостерігати. Тут є драйв, гумор, кримінальні загадки, сильний акторський склад і персонажі, за яких хочеться переживати. Думаю, після першої серії глядачі повертатимуться до перегляду щовечора.