Забута історія «Щедрика»: світ міг би ніколи не почути легендарної пісні, якби не Симон Петлюра

Справжня історія

Як українська щедрівка не лише підкорила світ, а й стала символом боротьби за незалежність

Уявіть собі світ без чарівної мелодії «Щедрика», без її дзвінких переливів, що лунають на Різдво по всьому світу. Важко уявити, але цей світ міг би ніколи не почути цієї пісні, якби не Симон Петлюра, один із лідерів Української Народної Республіки. Саме завдяки йому «Щедрик» став не просто різдвяною піснею, а символом боротьби українців за незалежність, голосом, який розповів Європі про існування України.

У 1936 році американське радіо NBC здійснило справжній фурор, прокрутивши в ефірі пісню, написану американцем українського походження, Петром Вільговським. Цей ефір викликав шквал листів з проханням надіслати ноти, і Вільговський опублікував їх у музичному видавництві Carl Fischer, зазначивши, що це українська народна пісня. Відтоді «Carol of the Bells» (англійська назва «Щедрика») стала бестселером і символом Різдва, її виконують найвідоміші музиканти планети, вона звучить у фільмах та рекламі. Починаючи з 1936 року, її співає на Різдво без перебільшення весь світ.

Пізніше у своїх інтерв'ю Петро Вільговський розповідав, що почув мелодію у виконанні українського хору, який гастролював в Америці. 

«Він попросив у співаків ноти, щоб виконати пісню разом зі своїм шкільним хором на радіо NBC. Але спершу мав перекласти її на англійську, адже американські школярі не змогли б співати українською. Утім, буквального перекладу не вийшло, бо оригінальний зміст був все одно незрозумілий для американської публіки, і Вільговський написав слова про передзвін дзвіночків («Carol of the Bells»), бо саме дзвоники почулися йому в музиці», - розповів дослідник історії Акім Галімов. 

У кінці 30-х, коли «Щедрик» завойовував Сполучені Штати, музичного колективу, що привіз легендарну пісню до Америки, вже не існувало, власне, як і людини, яка створила цей хор. Симона Петлюри не стало, залишилася лише платівка, що була випущена у 1922 році компанією Brunswick. У цьому записі можна почути, як звучала молода країна, що стікала кров'ю і боролася за життя 100 років тому.

«Історія співаків, що виконували «Щедрик», довгі десятиліття була засекреченою, адже вони мали політичну місію, яка була дуже небезпечною для кремля», - розповів Акім Галімов.

Про яку місію йде мова, дивись у проєкті дослідника історії Акіма Галімова просто зараз: 

Читай також:

Коли пандемія поставила культурне життя на паузу, більшість театрів просто архівували записи старих вистав. Але для тих, хто звик до експериментів, зачинені двері залів стали поштовхом до створення абсолютно нового формату. 
10052026
Ми звикли до класичного знімка 1968 року, де наша планета велично сходить над місячним горизонтом. 
Радянське керівництво майже три доби тримало країну в інформаційному вакуумі. Офіційні повідомлення мовчали, а міста й села обростали чутками. 
09052026
Уявіть звичайний робочий день на будівництві в китайському Чунціні: екскаватори, шум, бетон. І раптом з-під землі з’являється щось, що більше нагадує опору мосту, ніж живу істоту. 
Класичне уявлення про театр зазвичай обмежується оксамитовими кріслами, важкою завісою та тишею в залі. Проте сьогодні це мистецтво дедалі частіше виходить за межі архітектурних стандартів. 
Коли масштабна катастрофа розгортається під боком, перша реакція тоталітарної системи — закрити всі засувки інформації. Два дні після вибуху на четвертому енергоблоці Чорнобильської АЕС радянське керівництво вдавало, що нічого не відбулося.