Життя Лесі Українки було сповнене не тільки творчого натхнення, але й глибоких почуттів, які вона не приховувала від світу. На початку XX століття, коли жіночі почуття вважалися особистою справою і про які не прийнято було говорити, українська письменниця не боялася заявляти про своє кохання відкрито.
«Це неймовірна сміливість – мати почуття і заявляти про них світу. За своє життя вона закохувалася чотири рази», - зазначає дослідник історії Акім Галімов.
Останнім коханням Лесі Українки став юрист Климент Квітка, який був на дев’ять років молодшим за неї. Їхні стосунки були неординарними, як і сама Леся. У 1903 році, через п’ять років після знайомства, українська письменниця поїхала до Квітки в Тбілісі, де він працював клерком у суді.
«Климент запропонував одружитися. Але Леся сказала, що не хоче вінчатися в церкві, бо там треба давати обітницю коритися чоловікові, а це їй не підходить. Вона запропонувала просто жити разом – для тих часів щось нечуване. Але Климент прийняв цю умову, і так вони з Лесею прожили п’ять років», - розповідає Акім Галімов.
Мама Лесі, Олена Пчілка, хоч і була доволі прогресивною жінкою, проте змиритися з таким рішенням доньки не могла і постійно наполягала на тому, щоб Леся і Климент уклали шлюб, як всі «нормальні» люди. І врешті-решт Леся погодилася. Але навіть тут поетеса зробила по-своєму.
«Шлюбна церемонія у неї була максимально буденна. Леся Українка та Климент Квітка повінчалися у Вознесенській церкві Києва, що на Деміївці. Були вони та священик. Ані свідків, ані гостей. А після молодята сіли на трамвай та поїхали додому. Розумієте, наскільки ж вона випереджала свій час», - говорить дослідник історії.
Леся Українка була не тільки талановитою письменницею, але й сильною, незалежною жінкою, яка не боялася йти проти течії. Її кохання було вільним, як і вона сама. Більше про її життя та біографію, яку намагалася всіляко змінити радянська влада, дивись у проєкті дослідника історії Акіма Галімова просто зараз:
Читай також: