Велична природна територія, що простягалася в пониззі Дніпра, була для запорожців не просто домівкою, а справжнім джерелом життя, яке вони з любов’ю називали «батьком». Великий Луг годував, захищав та збагачував козаків, але для чужинців він був непрохідним пеклом. У чому ж полягав його справжній секрет?
Загадковий лабіринт: чому чужинці губилися в хащах?
Для тих, хто не народився на цій землі, Великий Луг був справжнім викликом. За словами еколога Вадима Манюка, «потрапили і все, дезорієнтація кілометр від берега і ви вже не знаєте де ви, що, як звідси вибратись. Болота, очерети, вода, там десь течія, там десь якісь дерева, хащі. Вибратися просто неможливо». Ця природна фортеця кидала ворогів у паніку, роблячи їх безпорадними, адже без знання місцевості пройти крізь цей дикий лабіринт було просто нереально.
Козаки, навпаки, знали кожну стежку та кожен куточок. Для них ця територія не була «хащами», а зрозумілим і звичним середовищем. Ці знання передавалися з покоління в покоління, роблячи запорожців справжніми господарями своєї землі.
Багатство дикої природи: як Луг годував Січ?
Великий Луг не тільки захищав, але й дарував неймовірні багатства. Недарма у козаків існувало прислів’я: «Що в Лузі заробити, то в Січі пропити». Це не просто жарт, а підтвердження того, що Луг був головним годувальником.
«Ця земля буквально кишіла життям, – зазначив еколог. – Великий Луг постачав не лише їжу на повсякдень, але й давав заробіток козакам».
Тут було все, що потрібно для промислів: риба, дичина та цінні хутрові звірі.
«І вовки, і шакали, і кабани. І буквально вся фавна, яка взагалі може бути в степовій зоні, все це тут було. Всього цього було вдосталь», – розповідає Манюк.
Запорожці полювали, рибалили, збирали дари природи, що дозволяло їм не тільки виживати, а й торгувати, зміцнюючи економічну могутність Січі. І підтвердженням того є артефакти, які сьогодні лежать просто на поверхні після того, як з Великого Лугу пішла вода.
Більше про це – у проєкті дослідника історії Акіма Галімова:
Читай також: