Від короля Данила до сучасних днів: як народжувався український прапор?

Справжня історія

Наш синьо-жовтий стяг – це втілення вікової боротьби українського народу за незалежність, свідчення нашого незламного духу та маяк надії. 

Кожен колір на українському прапорі має глибоке значення, яке сягає корінням у давні часи. Тож яка історія українського стягу? Все почалося у травні 1848 року. Під час європейської «Весни народів», у Львові заснували Головну Руську Раду. Цей центр українського руху, очолюваний єпископом Григорієм Яхимовичем, об'єднав духовенство, викладачів, вчених та громадських діячів.

Як розповів дослідник історії Акім Галімов, від осередку зі Станіславова (сучасного Івано-Франківська) надійшло ключове питання: «Які є українські кольори і яким є національний український символ?». Комісія запропонувала «Золотий лев, який спинається на скелю на синьому тлі» як символ, що став основою для прапора. 

Чому саме лев? Цей знак пов'язаний з Руським королівством XIII століття. 

«Король Данило Романович, засновник Львова та батько Лева, використовував золотого лева на синьому тлі як герб своєї могутньої держави. Цей герб функціонував і за його нащадків», - розповів Акім Галімов.  

Малюнок герба взяли з гербовника, виданого у Лейпцигу 1839 року, а згодом його опублікували з описом кольорів – жовтого та синього – у виданні Головної Руської Ради «Зоря Галицька».

«Синій колір, ніби чисте небо України, мав уособлювати мир і спокій, жовтий символізував прагнення народу до Просвіти. Лев – це ніби краса та сила народна, яку нічим не зламати», - трактував значення кольорів учасник тих подій, історик та громадський діяч Яків Головацький. 

Однак виникла практична проблема – сільські громади Галичини постійно зверталися до Головної Руської Ради з проханням допомогти виготовити прапор з левом на місцях. Але це було складним і коштовним процесом. Тому в результаті більшої популярності набули прапори, які були спрощені до двох горизонтальних смуг – синьої та жовтої. 
Саме так, крок за кроком, формувався синьо-жовтий стяг, що сьогодні гордо майорить над Україною, символізуючи її небо, жагу до знань та незламну силу народу.

Більше цікавого про історію нашого символу незламності – у проєкті дослідника історії Акіма Галімова просто зараз: 

Читай також:

Коли пандемія поставила культурне життя на паузу, більшість театрів просто архівували записи старих вистав. Але для тих, хто звик до експериментів, зачинені двері залів стали поштовхом до створення абсолютно нового формату. 
10052026
Ми звикли до класичного знімка 1968 року, де наша планета велично сходить над місячним горизонтом. 
Радянське керівництво майже три доби тримало країну в інформаційному вакуумі. Офіційні повідомлення мовчали, а міста й села обростали чутками. 
09052026
Уявіть звичайний робочий день на будівництві в китайському Чунціні: екскаватори, шум, бетон. І раптом з-під землі з’являється щось, що більше нагадує опору мосту, ніж живу істоту. 
Класичне уявлення про театр зазвичай обмежується оксамитовими кріслами, важкою завісою та тишею в залі. Проте сьогодні це мистецтво дедалі частіше виходить за межі архітектурних стандартів. 
Коли масштабна катастрофа розгортається під боком, перша реакція тоталітарної системи — закрити всі засувки інформації. Два дні після вибуху на четвертому енергоблоці Чорнобильської АЕС радянське керівництво вдавало, що нічого не відбулося.