У квітні 2012 року колекціонер та засновник приватного музею «Причал Одіссеї» Сергій Гуцан зробив знахідку, яку сам тепер називає предметом «рівня Лувру». На звичайному схилі, майже на поверхні, лежала унікальна нагрудна прикраса. Як пояснив Сергій у розмові з дослідником історії Акімом Галімовим, це могло бути частиною давнього ритуалу:
«Є версія, що це була присвята богам. Такі речі вішали прямо на дерева. Ймовірно, дерево впало від старості, згнило, а прикраса так і залишилася лежати зверху, не занурюючись у ґрунт».
Вчені датують знахідку III–IV століттям нашої ери, тобто їй понад 1700 років! Ви тільки вдумайтеся: коли в Європі ще вирували міграційні процеси, тут, на Сумщині, вже жили майстри, здатні працювати зі складною емаллю. У народі ці прикраси називають «сумськими емалями» або «верижицями» (від старослов’янського — вериги, тобто ланцюги).
Акім Галімов, який роками «розкопує» правду про наше минуле, зазначає, що Сумщина — це справжній Клондайк для археологів:
«Українські науковці знайшли тут 59 пам'яток. Від стоянок палеоліту до скіфських курганів та городищ часів Русі. Наші предки оселилися тут неймовірно давно».
Зараз оригінал цієї безцінної речі зберігається у Сумському обласному краєзнавчому музеї. Сергій Гуцан створив ідеальну копію — вага, баланс, колір емалі відтворені один в один.
«Достеменно невідомо, носили цю прикрасу чоловіки, чи жінки, але ми зробили під неї костюм на жінку», - зазначив Сергій.
Хоча для реконструкції обрали жіночий образ, статус цієї речі однозначний: це був символ сили та причетності до високої культури. Що це за прикраси та кому вони могли належати, розповів в своєму проєкті дослідник історії Акім Галімов:
Читай також: