Ці милі та маленькі конячки асоціюються виключно з розвагами та безтурботним дитинством. Але за цією зворушливою зовнішністю прихована дивовижна і, місцями, сувора історія. Чи знали ви, що, принаймні деякі породи поні, були виведені спеціально для роботи глибоко під землею? Саме так, їх розробляли як шахтних поні — мініатюрну, але неймовірно сильну «живу техніку».
Професійний провідник та автор ютуб-каналу «Пригоди з Маузером» Роман Маузер поділився вражаючими фактами про те, як у давнину (аж до середини XX століття!) видобували будівельні матеріали зі славнозвісних одеських катакомб. Виявляється, у вузьких тунелях каменоломень і шахт великі коні були просто непридатні.
«Брали маленьких конячок, — розповідає Роман Маузер, — Невисоких. Спеціальна була порода, типу поні. Її вивели для робот у шахтах».
Видобуті породи, наприклад, камінь, необхідно було подрібнювати до невеликих розмірів, оскільки величезні цеглини чи брили просто неможливо було вивезти. Для переміщення цих «невеликих», але все ще важких партій, потрібна була сила, здатна маневрувати у вузьких і низьких проходах.
Класичні породи шахтних поні були феноменально сильними для свого зросту. Деякі джерела стверджують, що вони здатні були тягнути вантаж, який у 2-3 рази перевищує їхню власну вагу. Ці робочі тварини не просто спускалися у шахту на зміну — вони жили там.
«Просто у катакомбах були облаштовані стайні», — підтверджує пан Маузер.
Деякі поні могли провести під землею багато років, ніколи більше не побачивши денного світла. І навіть після появи перших механізмів, маленькі конячки продовжували залишатися основною тягловою силою. За словами провідника, це тривало до 50-х років. Тобто до середини минулого століття тисячі цих працьовитих створінь щодня витягували з надр землі вугілля, руду чи каміння.
Лише масова механізація праці в другій половині XX століття остаточно витіснила «живі механізми» з шахт.
Але робота людини в одеських катакомбах не була мрією. Більше про це – у проєкті дослідника історії Акіма Галімова просто зараз:
Читай також: