Українець представив для фронту власний винахід – глушник для зброї

Спецкор

Розробкою вже цікавляться іноземці – на відміну від українських зброярів.

В невеличкому цеху з різних деталей 58-річний рівнянин Сергій Марков збирає унікальний пристрій. Технологію тримає в секреті. Свій винахід запатентував.

"Ми називаєм його "вогнегасник", але фактично він працює на АК74 як глушник", – каже винахідник.

Допомагає Сергію його товариш Андрій. На токарському станку калібрує один з елементів.

Винахідник каже: схожих глушників у світі розроблено, хоч греблю гати. Та його, переконує унікальний. Окрім того, виробництво такого "вогнегасника" у рази дешевше за схожі промислові пристрої. 

Кілька десятків вже передав на фронт, переважно у спецпідрозділи. Деякі задарма, деякі за собівартістю у 2000 гривень. 

На Сході "вогнегасник" не раз використовував кадровий військовий "Американець". Каже, після цього інших і в руки не бере. 

Історія фронтового та музичного собаки Патрона

Сергій переконаний: якби його "вогнегасник" запустити в масове виробництво, то з матеріалами, ПДВ, зарплатою він обійшовся десь у 7 тисяч гривень, що значно дешевше за аналоги. І, мовляв, його друзі-військовики вже зверталися з пропозицією до керівників. Втім, у верхах винаходом не зацікавились.

Тож поки Сергій виготовляє "вогнегасники" на прохання знайомих військових. Чоловік каже: виготовлятиме "вогнегасників" скільки попросять, хоч і заробітку не має, а подекуди ще й за свої гроші. Мовляв, через два інфаркти сам воювати не може, тож так наближатиме нашу перемогу. 

Більше новин з понеділка по п'ятницю о 18:15 у програмі Спецкор на 2+2. 

Досвід територіальної близькості з агресивним сусідом змушує держави мислити категоріями тотальної оборони. 
У колах світової фінансової та технологічної еліти сформувалася чітка стратегія порятунку на випадок глобального колапсу. 
30082026
Для археологів це роками виглядало майже моторошно: від людини, яка померла тисячі років тому, залишався скелет, а всередині черепа — дивовижно добре збережений мозок...
Історія знає чимало прикладів, коли критична інфраструктура міст раптово змінювала своє первісне призначення, щоб врятувати тисячі життів. 
На початку 20 століття архітектурне обличчя Києва формували переважно золоті бані церков та дзвіниць. Але у 1912 році над Хрещатиком височів силует, який змусив містян здивовано завмирати.