Олександр Дарморос – розвідник восьмого полку спецпризначення, мобілізований був у 2015 році і встиг пройти та вижити у найгарячіших точках Луганщини: Щастя, Станиця Луганська, Болотене, Сизе, Кримське. За кілька днів до демобілізації сталося непоправне: під час виконання бойового завдання хлопець натрапив на протипіхотну міну. Далі – лікарня та суцільна темрява. Назавжди. У бою Олександр Дарморос втратив не тільки ступню, але й зір. Лівого ока немає взагалі, праве сильно ушкоджене. Ця травма виявилась найважчою.
"Протез зручний, ходити взагалі не важко, а ось розуміти, що не бачиш – це важко", – каже боєць.
Тепер очі Олександра – це його дружина Олена, навколишню дійсність він може сприймати тільки з її слів. Саме вона привела чоловіка на виставку американського фотографа українського походження Йосифа Сивенького під назвою "Рани", про поранених у зоні АТО солдатів. Олександр – обличчя виставки. Його портрети висять на найвиднішому місці, але побачити їх він, на жаль, неспроможній.
Нещодавно Олександра виписали з госпіталю, де він пробув три мІсяці. Українські лікарі зробили все, що могли – далі спробувати відновити зір можна буде лише за кордоном. За дуже великі гроші.
Шанси для Олександра мізерні, один з них – це консультація у США, куди він має скоро поїхати. Коштує це немало, квитки та консультацію лікаря зможуть оплатити знайомі та благодійники, проте на саме лікування в родини грошей немає.
Олександр каже, що готовий на будь-які медичні експерименти, тільки щоб побачити кохану, свій дім та маленьких донечок.
"У мене досить багато було планів на майбутнє, ідей, мрій. І важко, важко не бачити своїх діток", – зізнається чоловік.
Допоможемо бійцю знову побачити свою родину та світ!