Він - відомий на весь світ майстер із виготовлення дзвонів. Але церковні дзвони в його житті замінили вибухи снарядів. Сергій уже два роки доправляє допомогу бійцям на фронт.
Справу життя Сергій Максимець вимушений був полишити в Донецьку ще під час Майдану. Через агітацію за Україну йому почали погрожувати. Відтоді бусик – фактично його дім. Із волонтерами возить допомогу по фронту, від початку війни - майже не вставав із-за керма.
"Я практично 2014-15 вдома не жив. Туди-сюди, туди-назад. Більш ніж 130 тисяч наїздив, - розповідає волонтер. - Возимо амуніцію, тепловізори, все, що необхідно".
Бійці його з повагою називають "Дядя Серьожа". Був на передовій. Вивозив і мирних, й поранених воїнів з Дебальцевого та Іловайська. Сам зазнав контузії у Кримському. Та не лікувався – про себе дбати ніколи. Тож не звернув уваги, коли ще рік тому почало тиснути в грудях.
На передовій відчув себе зле. Мовчав. Аж поки зовсім не стало чим дихати.
Його одразу поклали у реанімацію, вже ввечері - операція на серці - інфаркт. Із трьох артерій прочистити вдалось одну. Лікарі дивуються – як самостійно ще й доїхав до лікарні.
На першу операцію гроші зібрали волонтери. Попереду друга. Далі ще реабілітація 680 гривень на день. Щонайменше два тижні. Волонтери, хоч завжди на передовій, за державний кошт і досі не лікуються.
Ані статусу учасника АТО, ані жодних пільг Сергій Максимець не має. Він віддав усе на передову, нині ж сам потребує допомоги.