Три місяці – стільки і ні днем більше - він запланував собі на цілковите одужання. Бо на передовій його чекають побратими.
Хоробрості Володимира Васяновича з позивним Шуруп може кожен позаздрить. За словами його побратима з позивним КПД, він боронив Донецький аеропорт, поки десантників три ротації змінилося. А це майже місяць. Був на Савур-Могилі, був на штурмі Авдієвки, Красногорівки, Пісок, Карлівки…
Там було значно гарячіше, ніж зараз, але кулі та осколки завжди оминали 20-ти річного розвідника. Крім одного дня. Коли Володя підірвався на міні.
"Я вів групу, – згадує боєць. – Підірвався на нажимній міні. Спершу глянув на праву ногу - ціла, зразу такий думаю "хух, нормально"! На ліву дивлюсь - лівої нема… Гранати висять, думаю спочатку чи гранату рвать на собі… Мені лише 20 років а вже без ноги, знаєте". Але більше, зізнається, тоді хвилювала не власна доля, а безпека його хлопців, які були поруч. Вони його не залишили, і були першими, кого він побачив, отямившись після операції вже у Дніпропетровську.
Щирий, сміливий, надійний – так характеризує Володю його найближчий друг, який узяв відпустку, щоб доглядати за товаришем.
Лікарі кажуть, віра в себе та підтримка друзів допомагають ранам гоїтися швидше. Однак цього замало для повного одужання.
Проблема в тім, що державної підтримки на протезування в хлопця не буде, бо воюючи в лавах Правого сектору, на статус учасника АТО претендувати він не може, а бігати по судах, каже, не хоче. Тому сподівається на підтримку небайдужих людей.
Усі реквізити для здійснення допомоги - вказані ліворуч. Сподіваємося, що людей, які готові посприяти в одужанні герою-розвіднику Володимиру Васяновичу та допомогти йому стати на ноги - виявиться чимало!