Олександр Півнев пішов на фронт у 19 років. Там його одразу ж направили на передову – із молодих контрактників у екіпаж бронетранспортера МТЛБ командир вибрав саме його. Хлопець встиг пройти Зайцеве та Торецьк, зазнав важкого поранення – мінометна міна вибухнула за кілька сантиметрів від нього – і вижив.
На своїй МТЛБ ворожу хлопці в перший виїзд засікли, а в другий вже відпрацювали більш, ніж вдало, але дізнатися результатів бійцеві не вдалося - разом із командиром він пішов на край терикону подивитись у бінокль. У дорозі його застав снаряд.
"Поки йшли, прилетіла міна, просто так і все. Командир стояв далі, а міна потрапила біля мене майже", – згадує події того страшного дня Олександр. Хлопець пам'ятає все до дрібниці – як йому накладали джгути, робили уколи, рятували життя.
До шпиталю бійця доставили у вкрай важкому стані. Спочатку, пригадує мати хлопця Людмила, взагалі не знала, чи син житиме, чи ні – у Олександра чотири рази зупинялось серце. Серед пошкоджень – дві переламані кістки. численні опіки, ампутована нога.
"Хотілося б допомагати хлопцям. Якщо б не так все погано було, повернувся би назад", – каже Олександр, але впевнений, що зможе бути корисним державі і в тилу. У майбутньому він хотів би бути військовим інструктором, а для цього потрібен функціональний протез.
Тепер юнакові потрібна допомога, аби стати на ноги. Лише разом ми можемо зарадити бійцю.