Вінничанка Олеся працює пекарем в одному із супермаркетів, який знаходиться в місті Ірпінь. 22 лютого жінка приїхала на зміну, а 24-го почалося повномасштабне вторгнення росії в Україну.
«Я до останнього не вірила, що буде війна. 24 лютого зранку ми вийшли на зміну і майже одразу розійшлися по домівкам. Проте через деякий час подзвонила старша зміни і сказала, що треба допекти хліб», - розповіла Олеся.
Пекарі повернулися на роботу і вже не залишали місто допоки його не звільнили від орків ЗСУ. Найбільше за цей час Олесі запам’яталася жінка, яка прийшла по хліб з двома близнюками:
«Коли вони брали хліб, вони плакали. На той час у мене вже були зібрані сумки їхати додому, до Вінниці. Але я подивилася на цих дітей і сказала, що нікуди не поїду. Ці маленькі діти, які чекали хліба, мене спинили. А від 6 березня до 22 квітня я лишилася жити у супермаркеті і пекла хліб».
У якийсь момент у супермаркеті зникло світло та закінчилася вода. Співробітники зібрали усю мінеральну воду і Олеся продовжувала пекти хліб вже на ній. Жінці доводилося розраховувати не лише кількість продуктів, але і кількість дизеля аби мати змогу випікати хліба на усіх нужденних.
«Ми намагалися видавати кожній людині по буханці хлібу. Якщо була менша кількість, то ділили навпіл, якщо ще менша кількість, то ділили буханку на три шматочки і вставляли туди по три-чотири шматочки сала», - згадує вінничанка.
Їжу людям пекарі видавали навіть не дивлячись на обстріли. Колега Олесі виходив на вулицю обмотаний білим простирадлом і чекав коли закінчиться стрілянина, лише після цього виходили співробітники і роздавали людям хліб. Згодом на допомогу відважним пекарям прийшли ЗСУ. Проте одного разу ворожа куля таки долетіла до Олесі.
«Я спиною відкривала двері, тримала ящик з продуктами. І раптом повз мене пройшла куля. Не думала, що я побачу своїх дітей, онуків, маму, але хвала Богу, куля мене не зачепила. Мабуть, якийсь косоокий рашист попався» - жартує відважна жінка.
Слава Україні та українському народу!
Читайте також: