Вона рятувала окупантів, але шанс на життя їй дали українські бійці: сповідь полоненої медикині, яку на полі бою кинули вмирати росіяни

«Мы своих не бросаем» – черговий міф рашистів…

Жінка добровольцем пішла на війну в Україну і на своєму досвіді переконалася, що «мы своих не бросаем» – черговий міф рашистів. Про це повідомляє Служба безпеки України.

У першому ж бою їхню штурмову бригаду розбили ЗСУ, а росіяни залишили фельдшерку стікати кров’ю на полі бою… І це при тому, що вона мала рятувати життя іншим.

«Обіцяли, що таки заберуть... Я почала просити, щоб хоч якось закинули аптечку, бо піпешки закінчилися (комплекти під першу медичну допомогу, - прим.), а кровотеча не зупинялася ні в мене, ні в хлопців. Сподівалися, що евакуація таки буде… Але вже прийшло розуміння, що за нами не прийдуть», – розповідає полонена.

Її, непритомну від втрати крові, знайшли українські бійці. Вони надали російській медикині першу допомогу, подарувавши ще один шанс на життя. Але так таланить далеко не всім: понад 72 тис. загарбників вже відчули спротив українських захисників.

Читайте також:

Сьогодні сцена перетворюється на простір, де цифрові технології та інженерія працюють нарівні з режисером, щоб викликати у глядача максимальний емоційний відгук.
Коли ми говоримо про аварію на ЧАЕС, то часто згадуємо помилки персоналу чи фатальний збіг обставин під час експерименту. Проте справжня причина трагедії була закладена в фундамент станції ще на етапі креслень. 
Сучасну людину, яка щодня споживає гігабайти контенту, важко здивувати класичною театральною постановою. 
06052026
Коли ми дивимося на нічне небо, Місяць здається недосяжним велетнем, а Земля під ногами — єдиною сталою величиною. 
Театр давно перестав бути місцем, де глядач сидить у кріслі й просто спостерігає за акторами.
Нас роками переконували, що аварія на ЧАЕС у 1986 році — це збіг обставин або виключно помилка персоналу під час нічного експерименту. Проте системні причини катастрофи закладалися на роки раніше, під час будівництва та здачі об’єктів у експлуатацію.