Вкрадене мистецтво Казимира Малевича: росіяни активно русифікують українську культурну спадщину

Росія постійно краде те, що їй не належить…

Упродовж багатьох років росія послідовно заявляє свої права на українську культурну спадщину, котра жодним чином їй не належить. І ця тенденція прослідковується в різних сферах мистецького життя України, як-то живопис, музика, театр чи навіть кіно. Чому так відбувається, спробували пояснити Центр протидії дезінформації та YouTube-канал «Культуртригер».

«Причини, що є підґрунтям такого культурного узурпаторства, доволі прості – москва намагається створити ілюзію того, що наратив про російську «імперськість» не є безпідставним. Саме тому ми повинні послідовно підкреслювати українські аспекти у творчості митців, котрих інформаційно намагається «викрасти» росія», - пише ЦПД.

Про що йде мова? Розглянемо на прикладі Казимира Малевича.

Народився у Києві 1879 року. Дитинство та юність провів, подорожуючи Україною. Неодноразово писав про те, що був натхненний українським народним мистецтвом.

У 1896 році родина Малевичів переїхала до курська, та це не завадило Казимиру зберегти зв'язок з Україною, зокрема завдяки спілкуванню з живописцем Левом Квачевським. «Він і я були українцями» - писав Малевич про Квачевського у автобіографії

Малевич викладав у Київському художньому інституті та писав для українських мистецьких журналів 14 теоретичних статей, які публікувалися українською. Сам Малевич чудово володів українською мовою, любив і співав українські пісні.

Однак про український контекст життя та творчості Малевича російськи дослідники воліють не згадувати.

«Уже кілька десятиліть я борюсь проти російською культурної агресії, яка нині посилюється через політичну ситуацію – написав дослідник творчості К.Малевича Жан-Клод Маркаде – Активна русифікація триває. У всіх своїх книгах я їй протидію, вживаю термін «український». Росіяни ж це оминають, кажучи «київський» та вказуючи, що Малевич поляк».

Читайте також:

02052026
Чи можуть померлі подавати знаки – 5 прикмет, які, за віруваннями, свідчать про присутність душі поруч і можуть допомогти пережити втрату близької людини.
02052026
На півночі Синайського півострова, у місці, де колись стояло стародавнє місто Пелузій, археологи натрапили на залишки храмового комплексу, який десятиліттями залишався поза увагою...
Ми звикли використовувати слово «допотопний» як синонім до чогось безнадійно застарілого. Однак дедалі частіше дослідники ставлять незручне запитання: а що, як саме та цивілізація, яку змило великою водою, була технічно досконалішою за нашу?
01052026
Коли в календарі нарешті маячать вихідні, є два шляхи: або витратити їх на побутову рутину, або закинути ноги на столик і влаштувати собі легальний допінг із якісного екшну. 
01052026
Автомобіль може виглядати повністю справним, але під капотом інколи розгортається зовсім інша історія...