Вчора, 30 липня, світ відзначав Міжнародний день дружби. З цієї чудової нагоди ведучий програми «Загублений світ» Валерій Сараула пролив світло на особисте: розповів про друзів, віртуальних приятелів та стосунки з дівчиною й колегами.
-
Валерію, що для вас означає дружба?
Я завжди ставився до дружби вибірково. Зараз у мене тільки один справжній друг – моя дівчина Вікторія. Людей, яких я вважаю друзями на рівні приятелів чи товаришів у мене достатньо. Проте перевірених часом, вірних друзів не може бути багато.
Сьогодні поняття «товариш» і «друг» – це умовність, бо сучасне суспільство змінило їх значення. Наприклад, ми, діти радянських часів, підходили до цього питання серйозніше, і справжніми друзями називали тільки тих, хто насправді ними був.
«Мені здається, у молоді зараз все простіше – знайомий вже може вважатися товаришем».
Я людина старих понять, і справжній друг у мене може бути тільки один.
-
А як ви ставитеся до такого явища як віртуальні друзі?
Нормально, але віртуальні друзі завжди такими й залишаться. Вони можуть бути класними співрозмовниками в соціальних мережах, але під час живого спілкування виявитися нецікавими. Багато хто говорить, що раніше віртуальної дружби не було, але мені ця тема абсолютно зрозуміла.
-
Часто можна почути, що між чоловіком і жінкою не може бути дружби. А ви як вважаєте?
Я прихильник цієї теорії, і вважаю, що між чоловіком і жінкою справді не може бути повноцінної дружби.
«А ось між колишніми коханцями або екс-парою дружба існує».
Та в будь-якому випадку такі відносини можуть перерости в щось більше.
-
Яким повинен бути друг?
Друг повинен підходити тобі. Він може бути шибайголова, зануда або самозакоханий егоїст – це абсолютно неважливо. Головне, щоб з ним було комфортно.
-
Які у вас стосунки з колегами із «Загубленого світу»?
Вони викликають у мене добру посмішку, а значить у мене з ними хороші стосунки. Максима Сухенка завжди радий бачити, хоча він для мене колега, а не друг.
З Геннадієм Попенком зараз спілкуємося мало, але раніше ми дуже багато часу проводили разом.
Приблизно два роки ми жили в гуртожитку кімната в кімнату, відповідно дуже сильно дружили, не дивлячись на те, що у нас обох незалежний і норовливий характер.
«У нас завжди були відкриті двері, ми могли заходити один до одного в кімнату без стуку».
Навіть більше – його перші успіхи на телебаченні підштовхнули мене також почати телекар'єру. Зараз, коли ми з Геною бачимося, то підколюємо один одного, але одночасно з цим говоримо компліменти щодо якихось подій в житті один одного.
Взагалі я вважаю, що це дуже хороший рівень спілкування, коли немає заздрості, а енергія, яку ви посилаєте один одному, завжди добра і позитивна.
Джерело: telegid.com
Фото: @valeriisaraula