Усі інші м’які тканини давно зникали, тоді як найніжніший орган тіла іноді переживав століття.
Тепер науковці знайшли пояснення цьому парадоксу. Виявилося, що ключ до збереження мозку може ховатися безпосередньо у хімії його розкладання.
За останні 12 тисяч років археологи задокументували понад 4400 випадків збереження людського мозку. Особливо дивним є те, що приблизно третину таких знахідок зробили у вологих середовищах із дуже малою кількістю кисню — наприклад, у затоплених печерах або колишніх руслах річок.
Здавалося б, вода мала б пришвидшити руйнування тканин. Проте в таких умовах іноді відбувається протилежне.
Щоб зрозуміти причину, дослідники провели експеримент із тушками мишей. Їх помістили у чотири різні середовища з різним рівнем вологості та кисню, а потім протягом шести місяців стежили за змінами тканин.
Для цього вчені застосували високоточну мас-спектрометрію, яка дозволила відстежувати долю окремих білків. Загалом дослідники створили понад 1,26 мільйона моделей розпаду білків.
Спочатку процес розкладання відбувався приблизно однаково. Проте через кілька тижнів різниця стала очевидною: у середовищі з великою кількістю кисню тканини мозку руйнувалися швидше.
Вологість у поєднанні з дефіцитом кисню, навпаки, сприяла утворенню стійких білкових структур. Вони могли чинити опір подальшому розпаду протягом дуже тривалого часу.
Важливу роль у цьому процесі відіграють вільні радикали — нестабільні частинки, здатні пошкоджувати клітини. За звичайних умов вони запускають ланцюг реакцій, що руйнує тканини. У вологому середовищі з малою кількістю кисню ці реакції змінюються: між залишками хімічних сполук і білками можуть формуватися міцні зв’язки.
- Чому саме мозок має такі властивості?
На думку дослідників, мозкова тканина має цілу комбінацію особливостей, які можуть сприяти її незвичайному збереженню.
Серед них:
- специфічні метали, що беруть участь у хімічних реакціях;
- жирові мембрани, здатні накопичувати вільні радикали;
- амінокислоти, які допомагають утворювати стійкі структури;
- череп, що частково обмежує рух рідин усередині останків.
У результаті мозкова тканина за певних умов може перетворитися на своєрідну природну «хімічну капсулу».
- Найдивніша деталь — схожість із хворобою Альцгеймера
Дослідження принесло ще одну несподіванку. Молекулярні структури, які формуються у стійких до розпаду білках стародавнього мозку, виявилися схожими на деякі структури, що спостерігаються під час нейродегенеративних захворювань, зокрема хвороби Альцгеймера.
Поки що вчені не стверджують, що між цими явищами існує прямий зв’язок. Їм ще потрібно з’ясувати, чи справді механізми збереження мозкової тканини після смерті мають спільні біохімічні особливості з процесами, які відбуваються в мозку живої людини під час хвороби.
Дослідники також планують порівняти мозок з іншими органами та м’язовими тканинами. Це допоможе зрозуміти, наскільки унікальним є такий спосіб природної
Тисячолітній мозок, який зберігся всередині стародавнього черепа, більше не виглядає абсолютно незбагненним явищем. Науковці поступово з’ясовують, як вода, нестача кисню, особливості мозкової тканини та хімічні реакції можуть буквально сповільнювати її руйнування на століття.
А схожість деяких молекулярних структур із тими, що виникають при нейродегенеративних захворюваннях, відкриває ще одну несподівану сторінку досліджень.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:
- Корівник на першому поверсі та крижаний льох: які секрети приховує київський Будинок з химерами?
- Ядерний спадок України: що приховують покинуті ракетні шахти під Вінницею?
- Батьківська турбота чи золота клітка? Навіщо насправді збудували Скалатський замок?