Визначити вік гренландської акули — завдання не з легких. Якщо у більшості риб або дерев цей процес подібний до підрахунку річних кілець на твердих тканинах чи хребцях, то з полярними хижаками такий метод не працює. Вони мають м’які хребці та позбавлені жорстких колючок на плавниках.
Як пише видання Ecoticias, щоб розгадати цю загадку, автори дослідження, опублікованого в журналі Science, застосували інноваційний підхід і зазирнули акулам в… очі. Білки в кришталику ока цих істот формуються ще до народження і залишаються незмінними протягом усього життя, консервуючи в собі хімічну мітку часу. Вивчаючи 28 самок, які випадково потрапили до сіток рибалок, біологи виміряли рівень радіовуглецю в кришталиках. Отримані дані порівняли з відомими коливаннями вуглецю в атмосфері Землі минулих епох.
Висновок: учені оцінили вік найбільшої з вивчених самок приблизно у 392 роки. Через особливості аналізу похибка становить плюс-мінус 120 років. Тому цифру у 399 років варто сприймати як наукове узагальнення, а не абсолютну точність. Проте навіть за мінімальними підрахунками ця риба плавала в океані задовго до появи сучасної електрики, автомобілів та утворення Сполучених Штатів Америки.
Цікаве про гренландську акулу
- За даними Національного управління океанічних і атмосферних досліджень США (NOAA), ці створіння мають надзвичайно низький метаболізм, що дозволяє буквально розтягувати життя на століття. Для прикладу, ця акула росте менше 1 сантиметра на рік і при цьому можуть досягати 6 метрів у довжину. Ця хижачка рухається менше 3 км/год, що повільніше за звичайну людську прогулянку супермаркетом. Такий анабіотичний темп є еволюційним проривом, а не слабкістю.
- Найбільш разючим фактом є те, що статевої зрілості гренландські акули досягають приблизно у 156 років. Тобто рибі потрібно прожити півтора століття, аби просто отримати можливість залишити потомство.
- Аналіз геному підтверджує, що тривале виживання забезпечується не лише холодною водою. Попередні генетичні дослідження вказують на наявність унікального «інструментарію для репарації ДНК», який захищає клітини від старіння та хвороб. Хоча вчені наголошують, що це поки що лише перспективна гіпотеза, яка потребує ретельної перевірки.
- Також з'ясувалося, що навіть у глибокій темряві та за наявності специфічних очних паразитів, ці акули зберігають функціональну зорову систему завдяки тим самим механізмам відновлення тканин сітківки.
Попри свою неймовірну біологічну витривалість, вид залишається критично вразливим перед людською діяльністю. Тварина, яка росте і розмножується так повільно, просто не здатна швидко відновлювати чисельність популяції після промислового вилову.
Читай також: