Комплекс почали споруджувати приблизно 11 500 років тому, коли люди ще переходили від життя мисливців-збирачів до постійних поселень. Тепер два добре збережені поховання допомогли по-новому поглянути на те, навіщо взагалі існувало це загадкове місце.
- Місце, яке з’явилося ще до перших міст
Гебеклі-Тепе будували в кілька етапів приблизно між 9600 і 8200 роками до н. е. Його поява припала на період після завершення останнього льодовикового періоду, коли громади у верхніх басейнах Євфрату та Тигру поступово переходили до осілого життя та землеробства.
Масштаби комплексу особливо вражають з огляду на цей час. Люди вже могли об’єднуватися у великі групи, добувати та переміщувати важкі камені й споруджувати монументальні конструкції, хоча звичних нам міст тоді ще не існувало.
Через це Гебеклі-Тепе тривалий час розглядали переважно як місце проведення масштабних церемоній. Але нові знахідки змушують археологів дещо змінити цю картину.
- Два поховання, яких раніше тут не знаходили
Від початку розкопок у 1995 році дослідники знаходили людські кістки, однак здебільшого вони були розкидані, пошкоджені та змішані з іншими уламками всередині так званих «особливих споруд».
Тепер археологи описали два чіткі поховання.
Перше було груповим. В одній ямі знайшли останки дорослої жінки, молодого чоловіка та дівчини-підлітка. Поховання датують приблизно 8700–8000 роками до н. е.
Друге виявилося одиночним. Там була молода жінка віком приблизно 20–30 років, яку поклали на бік у зігнутому положенні.
Для дослідників ці могили стали своєрідним ключем. Тепер вони могли порівняти стан повних поховань із численними окремими кістками, знайденими в інших частинах Гебеклі-Тепе.
- Куди поділися інші людські кістки?
Однією з головних загадок пам’ятки були окремі черепи та довгі кістки, які лежали всередині великих споруд. Раніше це могли трактувати як свідчення спеціальних ритуалів і навіть так званого «культу черепів».
- Однак нове дослідження пропонує простіше пояснення.
Можливо, частина поховань спочатку розташовувалася вище на кургані. Згодом ерозія та зсуви могли перемістити кістки вниз, до споруд, де їх і знайшли археологи.
Стан останків підтримує цю версію. Кістки з двох нових поховань виявилися сильно поламаними, вкритими твердими вапняними відкладеннями та пошкодженими гризунами. Вони були схожими на фрагменти, знайдені всередині «особливих споруд».
Тому дослідники вважають природне переміщення кісток більш імовірним, хоча повністю ритуальне використання людських останків виключати не стали.
- Гебеклі-Тепе міг бути домом
Саме тут нові поховання змінюють загальну картину пам’ятки.
Якщо люди ховали своїх померлих у Гебеклі-Тепе, це означає, що вони мали значно тісніший зв’язок із цим місцем, ніж тимчасові учасники церемоній.
Ймовірно, частина людей, пов’язаних із комплексом, народжувалася, жила та помирала в ширшій спільноті навколо нього. Отже, Гебеклі-Тепе міг виконувати одночасно кілька функцій, зокрема бути місцем проживання.
Це також добре вписується в період, коли давні громади поступово відмовлялися від постійних переміщень і створювали більш стабільні поселення.