Скуштувати їжу у віртуальній реальності? Тепер це можливо!

Pexels / Tima Miroshnichenko

Технології не стоять на місці…

Ми вже звикли до VR-ігор, які дозволяють поринути в інший світ, і до пристроїв, що імітують дотик у віртуальній реальності. Але що, якщо можна було б не лише бачити та торкатися, а й відчувати смак? Це вже не фантазія, а реальність завдяки новій розробці вчених – пристрою «e-Taste».

Американські дослідники створили технологію, яка передає смакові відчуття на відстані, дозволяючи буквально «скуштувати» їжу, перебуваючи у VR. Пристрій складається з двох ключових компонентів: «електронного язика», що аналізує смак рідкої їжі або напою, та модуля, який передає цей смак користувачеві.

Принцип роботи простий: електронний сенсор визначає рівень основних смаків – солодкого, кислого, солоного, гіркого та пікантного – і передає ці дані на пристрій. Він, своєю чергою, створює ідентичний смаковий профіль, використовуючи спеціальні харчові речовини. Вони подаються через невеликі помпи, а спеціальний гель допомагає правильно розподілити смаки на поверхні язика.

Тестування пристрою показало, що люди змогли з високою точністю визначати смакові відтінки. Наприклад, учасники експерименту майже безпомилково розпізнавали напої та страви, створені за допомогою «e-Taste». Втім, поки що система має обмеження – вона не може передавати відчуття гостроти та жирності.

  • Але навіщо?

Перспективи цієї технології величезні. Вона може покращити досвід віртуальної та доповненої реальності, зробивши його ще більш реалістичним. Крім того, «e-Taste» можна використовувати в онлайн-шопінгу, щоб «пробувати» їжу перед покупкою, або навіть у медицині – для розробки дієтичних програм та реабілітації пацієнтів із порушеннями смакового сприйняття.

Хоча пристрій ще потребує доопрацювання, його поява відкриває нову еру у взаємодії людини з віртуальним світом. Можливо, вже скоро ми зможемо скуштувати найкращі страви світу, не виходячи з дому.

Читай також:

Коли пандемія поставила культурне життя на паузу, більшість театрів просто архівували записи старих вистав. Але для тих, хто звик до експериментів, зачинені двері залів стали поштовхом до створення абсолютно нового формату. 
10052026
Ми звикли до класичного знімка 1968 року, де наша планета велично сходить над місячним горизонтом. 
Радянське керівництво майже три доби тримало країну в інформаційному вакуумі. Офіційні повідомлення мовчали, а міста й села обростали чутками. 
09052026
Уявіть звичайний робочий день на будівництві в китайському Чунціні: екскаватори, шум, бетон. І раптом з-під землі з’являється щось, що більше нагадує опору мосту, ніж живу істоту. 
Класичне уявлення про театр зазвичай обмежується оксамитовими кріслами, важкою завісою та тишею в залі. Проте сьогодні це мистецтво дедалі частіше виходить за межі архітектурних стандартів. 
Коли масштабна катастрофа розгортається під боком, перша реакція тоталітарної системи — закрити всі засувки інформації. Два дні після вибуху на четвертому енергоблоці Чорнобильської АЕС радянське керівництво вдавало, що нічого не відбулося.