Нові очі людства: місія «Артеміда II» повторила культове фото «Аполлона-8» 1968 року в іншому форматі

Ми звикли до класичного знімка 1968 року, де наша планета велично сходить над місячним горизонтом. 

Проте свіжі дані, отримані від космічного апарату «Оріон», змінюють кут огляду. Під час місії «Артеміда II» астронавти зафіксували рідкісне явище — «захід» Землі, спостерігаючи за ним з позиції над зворотною стороною супутника.

Знімок Землі місією NASA «Аполлона-8» 1968 року/NASA
Знімок Землі місією NASA «Артеміда II» 2026 року/NASA

Знімок зробили 6 квітня 2026 року о 18:41 за східним часом. У цей момент корабель проходив над найбільш недослідженою частиною Місяця. На відміну від статичних кадрів минулого століття, сучасна оптика дозволяє розглянути динаміку освітлення. Земля виглядає як тонкий серп, що поступово зникає за лінією місячного горизонту. На освітленій частині планети чітко видно масиви білих хмар та акваторію Океанії. На самому Місяці зафіксовано складну структуру кратерів та улоговин, що нашаровуються одна на одну.

Фахівці NASA зазначають, що цей політ дав змогу побачити не лише захід Землі. Камера «Оріона» зафіксувала гру світла на лінії термінатора — там, де місячний день переходить у ніч. Завдяки низькому куту сонячних променів, тіні від місячних скель видовжуються на сотні метрів, створюючи максимально контрастний рельєф.

Окрім головного об'єкта, до об'єктива потрапили:

  1. Повне сонячне затемнення з нетипової точки спостереження.
  2. Світло від сусідніх планет, яке з космосу виглядає яскравішим через відсутність земної атмосфери.
  3. Чіткі межі геологічних структур зворотної сторони Місяця, які зазвичай приховані від земних телескопів.

Ці кадри — не просто естетика. Вони підтверджують готовність навігаційних систем «Оріона» до роботи в екстремальних умовах освітлення на дальніх орбітах. Ми отримали фактичне підтвердження того, як змінюється вигляд нашої домівки залежно від фази польоту, що є критично важливим для майбутніх висадок.

Читай також:

 

Коли пандемія поставила культурне життя на паузу, більшість театрів просто архівували записи старих вистав. Але для тих, хто звик до експериментів, зачинені двері залів стали поштовхом до створення абсолютно нового формату. 
10052026
Ми звикли до класичного знімка 1968 року, де наша планета велично сходить над місячним горизонтом. 
Радянське керівництво майже три доби тримало країну в інформаційному вакуумі. Офіційні повідомлення мовчали, а міста й села обростали чутками. 
09052026
Уявіть звичайний робочий день на будівництві в китайському Чунціні: екскаватори, шум, бетон. І раптом з-під землі з’являється щось, що більше нагадує опору мосту, ніж живу істоту. 
Класичне уявлення про театр зазвичай обмежується оксамитовими кріслами, важкою завісою та тишею в залі. Проте сьогодні це мистецтво дедалі частіше виходить за межі архітектурних стандартів. 
Коли масштабна катастрофа розгортається під боком, перша реакція тоталітарної системи — закрити всі засувки інформації. Два дні після вибуху на четвертому енергоблоці Чорнобильської АЕС радянське керівництво вдавало, що нічого не відбулося.