Дюни ніби оживають, видаючи звуки від легкого писку до гучного гулу, який чути за кілометри. Мандрівники століттями описують «співучі піски» — загадковий природний концерт, який зберігає таємниці століть.
Найраніші згадки про співучі піски можна знайти ще у Марко Поло, який у XII столітті описав «звуки музичних інструментів, барабанів та гуркоту зброї» і приписав їх витівкам духів пустелі. У XIX столітті явище досліджував Чарльз Дарвін, а у 1930–1931 роках англійський дослідник Бертрам Сідні Томас перетнув Руб-ель-Халі та чув «гучний гул музичної ноти» від крутих піщаних схилів. Джон Філбі, який теж досліджував Порожній квартал, описував гудіння піску як ритмічний музичний звук, схожий на сирену чи орган.
Подібні явища фіксували по всьому світу: у Північній і Південній Америці, Африці, Азії, на Британських островах, Аравійському півострові та Гаваях. Культури цих регіонів створили власні легенди: араби приписували звук джиннам, інші вважали, що це голоси привидів або духів підземного світу.
Наукові спостереження Філбі показали, що звук виникає, коли пісок порушується: падає з дюни, рухається під ногами або від вітру. Гранули терлися одна об одну, і виникала глибока вібрація, яка могла нагадувати гул, стогін, тріск або мукання. Інші теорії припускають роль стисненого повітря між піщинками чи резонанс поверхні дюни.
Співучі піски звучать по-різному: від мелодійного стогону до гучного гулу до 105 децибелів, який чутно на великих відстанях. Найчастіше це відбувається на барханах — дюнах у формі півмісяця, особливо коли вітер рухається гребенем. Явище можна спостерігати навіть на пляжах: достатньо пройтися по сухому піску, щоб почути дивні звуки.
Сьогодні відомо лише близько 35 місць у світі, де пустелі демонструють «співучі» дюни. Попри численні дослідження, точний механізм явища залишається загадкою, а умови його виникнення — невідомими.
Співучі піски — рідкісне і загадкове явище, яке поєднує науку, природу та фольклор. Від гулу дюн у пустелях до легенд про духів і джинів, вони залишаються однією з нерозгаданих таємниць нашого світу, нагадуючи, що природа може створювати справжню музику без людського втручання.
Читай також: