Коли мова заходить про те, як правильно називати людей, які говорять українською, одразу виникають питання: чому не «україномовний», а «українськомовний» чи навпаки? І як тоді співвідносяться слова на кшталт англомовний, іспаномовний, польськомовний?
Філологиня, літературна редакторка та авторка блогу про тонкощі української мови Ольга Васильєва пояснює, що «українськомовний» усталено вживають для слов’янських мов, наприклад, польськомовний, чеськомовний, білоруськомовний. Ця традиція сягає робіт професора Олександра Пономаріва. Водночас професорка Лариса Масенко ставить логічне запитання: навіщо вводити форму «українськомовний», якщо «україномовний» нічим не поступається? Ця форма коротше, милозвучніше і природніше звучить.
Важливо зазначити, що обидва слова є нормативними та фіксуються в онлайн-словнику Мовно-інформаційного фонду Академії наук України. Хоча 20-томний академічний словник ще не повністю опублікований, можна припустити, що туди внесуть обидві форми, так само як і «канадець» і «канадієць».
Ще один аргумент на користь «україномовний» — статистика. За даними Генерального регіонально анотованого корпусу текстів, «україномовний» зустрічається вчетверо частіше, ніж «українськомовний». Це підтверджує: мовці обирають форму, яка звучить природно і зручно.
Отже, обидва варіанти правильні. Якщо ви говорите «україномовний», ви обираєте коротку, милозвучну форму. Якщо «українськомовний» — слідуєте усталеній традиції для слов’янських мов.
Мова живе, змінюється та адаптується до того, як ми нею користуємося. Тож обирайте те, що вам ближче, і не бійтеся сперечатися про деталі — саме у таких нюансах ховається справжнє багатство української мови.
Читай також: