Монголія в два з половиною рази більше нашої України. Це одне з них небагатьох місць на землі, де можна проїхати тисячі кілометрів, не зустрічаючи жодного "МакДональдса".
Виняток становить Улан-Батор, столиця Монголії, де живе 45% населення країни. Тут удосталь зустрічаються торгові центри, інтернет-кафе, а на дорогах – семибальні затори. Це також одна з найбільш забруднених столиць світу.
"Тут немає парканів і немає меж, – каже Фредерік Лагранж. Вже 17 років чоловік подорожує Монголією, знімаючи кочові стада, юрти і їх мешканців. – Ви можете перетнути цю країну з одного кінця до іншого, і ніщо вас не зупинить. Повна свобода".
"Кожен раз, коли трапляється економічна криза, люди виїжджають з міста і повертаються до стад, – розповідає фотограф. – Це досить цікаво: бізнесмени вміють пасти корів і їздити верхи дуже спритно".
"Потрібно бути стійким, щоб протистояти піщаним пустельним бурям або холодним зимам. Тут не ростуть ані фрукти, ані овочі, тут неможливо розводити птицю, – говорить Лагранж. – Єдині тварини, які тут здатні вижити – це яки, північні олені, кози та вівці. Традиційний монгольський раціон складається з масла, молока, м'яса, хліба і, звичайно, хмільного кумису".
"У кожній юрті є запасне ліжко і їжа, розрахована на випадкового гостя, – ділиться фотограф. – Так монголи дізнаються новини з іншого кінця країни. Прийняти гостя і подбати про нього вважається законом".
"Такі безтурботні простори вводять людини в медитативний стан, я не відчував такого більше ніде, – каже Фредерік Лагранж. – Ви відчуваєте як тече час, як воно протікає крізь вас. Це багаторазово підсилює кожну емоцію, кожен момент".
Фото: Frédéric Lagrange
За матеріалами Newsweek