Сотні кам'яних кіл, загублених у пісках Східної Сахари, змушують істориків повністю переглянути свої погляди на те, яким було життя в цьому регіоні задовго до появи перших єгипетських фараонів.
Як зазначає видання Arkeonews, під час масштабного археологічного дослідження в пустелі Атбай — величезному й досі маловивченому регіоні, що простягається через східний Судан — науковці виявили 260 раніше невідомих монументальних споруд. Разом із відомими раніше об'єктами тепер їх нараховується 280. Ці конструкції, які дослідники називають «огородженими похованнями Атбай», належали культурі мобільних скотарів. Вони процвітали протягом 4 та 3 тисячоліть до нашої ери, а вік деяких пам'ятників може бути ще соліднішим.
Це означає, що найдавніші з цих поховань з'явилися значно раніше за знамениті єгипетські піраміди, які звели століттями пізніше на західному краї долини Нілу.
Звісно, тут не варто шукати розкішних царських усипальниць із кам'яними лабіринтами та висіченими іменами правителів. Це були круглі пустельні монументи, створені громадами, чиє багатство та статус вимірювалися не золотом, а поголів'ям худоби.
Масштаби знахідок вражають: якщо діаметр одних кіл становить лише кілька метрів, то найбільші споруди сягають понад 80 метрів. Такі розміри чітко вказують, що перед нами не звичайні поодинокі могили, а важливі центри соціального та ритуального життя доісторичних людей.
Найбільш промовистими виявилися деталі внутрішнього наповнення гробниць. Розкопки в урочищах Ваді Хашаб, Ваді ель-Ку та Бір Аселе продемонстрували, що людей ховали разом із великою рогатою худобою, вівцями та козами. Наприклад, у Ваді-Хашаб археологи натрапили на центральну людську могилу, яку буквально оточували поховання тварин.
У ті часи худоба була не просто джерелом їжі, а справжнім капіталом, символом високого рангу та влади. Коли клімат почав стрімко змінюватися і вологий період в Африці завершився, колись зелена Сахара стала висихати. Мусонні дощі відступали, а озера й пасовища катастрофічно меншали. У таких суворих умовах володіння великим стадом демонструвало особливий статус, який намагалися підкреслити навіть після смерті власника.
Згодом, коли випасати корів стало надто складно, кочівники переключилися на овець та кіз, а ще пізніше — на верблюдів, які набагато краще пристосовані до спеки.
Планування деяких гробниць натякає на те, що тогочасне суспільство вже не було однорідним. Одне центральне поховання чітко домінує над іншими, які розташовані навколо нього. Дослідники припускають, що там могли спочивати тогочасні лідери, старійшини або духовні провідники.
Досі в археології побудувала думка, що складні соціальні структури виникали переважно навколо великих міст чи в родючих річкових долинах. Проте знахідки в пустелі Атбай доводять: мобільні кочові племена також могли створювати довговічні архітектурні пам'ятники та розвинені ритуальні простори.
Тривалий час цей регіон вважали просто порожнім транзитним коридором між стародавнім Єгиптом та Нубією. Тепер зрозуміло, що пустеля була домівкою для унікальної самобутньої культури, яка активно взаємодіяла зі своїми сусідами ще до розквіту епохи фараонів.
Це унікальне відкриття стало можливим завдяки супутниковому моніторингу в межах проекту Atbai Survey Project. Дистанційне зондування дозволило нанести на карту об'єкти від Верхнього Єгипту до кордонів Еритреї.
Читай також: