Про це повідомив сайт anatolianarchaeology. І це не чергове розкидане каміння, а фрагменти цілісного поселення, яке колись вирувало життям на берегах Тигру.
Стратегічне розташування Егіла, що на південному сході Туреччини, століттями приваблювало різні цивілізації: від ассирійців та урартців до римлян, візантійців та, згодом, ісламських правителів. Кожна епоха залишала свій слід, нашаровуючи історію. У 1997 році, після завершення будівництва дамби Діджле (яке розпочалося ще в 1986-му), вода піднялася, і цілі квартали з їхніми пам’ятками зникли під поверхнею.
Звісно, найважливіші реліквії намагалися врятувати. Гробниці пророків Зулькіфла та Елієси встигли перенести на вище місце у 1995 році. Але значна частина забудови залишилася на дні.
На зафіксованих кадрах чітко видно контури споруд, які десятиліттями були приховані від очей. Професор Ірфан Йилдиз з Університету Діджле у статті anatolianarchaeology підтверджує, що ці зображення є рідкісним свідченням існування зануреного комплексу.
Що ж саме побачили водолази у цій підводній темряві?
По-перше, це релігійні споруди. Були ідентифіковані гробниця та мечеть, історично пов’язані з пророком Елієсою. Поруч із ними спочивають руїни медресе Джаферіє (також відомого як Ляла Касим) — колишнього духовного та освітнього центру. Крім того, на дні простежуються частини кладовища району Текке.
Але, мабуть, найбільш інтригуючим елементом є залишки лазні Деран. Вчені вважають, що ця споруда візантійської епохи колись розташовувалася між замком та гробничним комплексом, обслуговуючи потреби мешканців міста.
Найбільше вражає стан цих об’єктів. Незважаючи на те, що вони понад чверть століття перебувають під водою, багато з них зберегли свою структурну цілісність. Обриси стін, планування кімнат і навіть просторове розташування будівель відносно одна одної — все це можна чітко простежити на відео. Це не руїни у звичному розумінні, а радше законсервоване часом і водою місто.
У посушливі роки, коли рівень води у водосховищі падає, силуети деяких споруд іноді з’являються над поверхнею. Це короткі миті, коли затоплена історія нагадує про себе, перш ніж знову зникнути у глибині.
Випадок в Егілі є унікальним для Туреччини. Хоча під водами дамб у країні приховано чимало пам’яток, рідко де вдається зафіксувати таку кількість споруд, які залишаються на своєму законному місці, майже неушкодженими.
Як зазначає професор Йилдиз, підводна археологія в регіоні все ще розвивається. Місця, подібні до Егіла, відкривають новий тип історичного архіву. Він не розкопаний археологами, але й не втрачений для науки. Старе поселення продовжує існувати на дні водосховища — тихе, недоторкане і здебільшого незаймане. Тепер ми просто маємо можливість зазирнути в цей прихований світ.
Читай також: