Аромат для відлякування злочинців: легендарний Леонардо да Вінчі створював ще й парфуми

Це забуті експерименти генія епохи Відродження…

Леонардо да Вінчі, ім'я якого стало синонімом геніальності, був не лише видатним художником, науковцем і винахідником, а й… парфумером! Так, цей неймовірний митець захоплювався створенням ароматів. Про це свідчить виставка у Château du Clos Lucé, яка відкриває нові грані його таланту, пише видання iflscience.

У часи Відродження, коли жив да Вінчі, аромати були важливою частиною повсякденності. Історик аромату Каро Вербеек зазначає, що парфуми використовувалися не лише для приємного запаху. Вони були присутні у всіх аспектах життя — від релігійних ритуалів до очищення тканин. Парфуми мали навіть лікувальні властивості, захищаючи від «неприємних запахів», які вважалися причиною хвороб, як, наприклад, чума.

Леонардо захоплювався усіма формами життя, і це стосувалося й рослин, з яких він добував аромати. Він мав обладнання для створення парфумів і навіть вигадував власні «рецепти». Деякі з них були, м'яко кажучи, незвичними. Один із ароматів, який він створив для відлякування злочинців, містив сечу та фекалії, які мали визрівати місяць у скляній банці.

Цікавим фактом є те, що парфумерія також знайшла своє місце в мистецтві Відродження. Багато картин, включно з творами да Вінчі, мали свої унікальні аромати. Наприклад, «Дама з горностаєм» спочатку пахла, а для сучасних відвідувачів музеїв уже створено спеціальні ароматизовані ручки, які відтворюють ці запахи.

На жаль, парфумерні експерименти Леонардо були тривалий час забуті, оскільки сучасний світ більше цінував зорове мистецтво. Однак завдяки новим дослідженням і виставкам, таким як в Амбуазі, ми можемо відкрити для себе ще одну незвичайну сторону таланту да Вінчі.

Читай також:

Фото: Leonard de Serres/ Château du Clos Lucé - Parc Leonardo da Vinci 

Осінь 1918 року стала часом, коли стара карта світу розсипалася на очах, як суха мозаїка. 
Сьогодні ми живемо у світі високих технологій, проте страх перед глобальною катастрофою нікуди не зник.
Про цю частину Атлантики в Португалії говорять пошепки…
19012026
Нещодавно епіцентром наукового прориву стали пустельні каньйони південно-західного Техасу. Тривалий час вважалося, що знамениті фрески вздовж річки Пекос — це відносно недавня спадщина. 
У 1967 році радянська влада провела одну з найдивніших «спецоперацій», яка більше нагадувала дешевий детектив, аніж наукову експедицію.