Проте вчені поступово з’ясовують, як деяким тваринам вдається робити те, на що людський організм не здатен. Одним із головних об’єктів таких досліджень став аксолотль — незвичайна мексиканська амфібія, яка протягом усього життя зберігає личинкову форму.
Через цю особливість аксолотля часто називають «Пітером Пеном» тваринного світу. Та ще більше дослідників цікавить його здатність відновлювати втрачені частини тіла.
Після травми аксолотль може заново сформувати кінцівку, відновити частини тканин і навіть окремі органи. Саме тому його регенеративні здібності вже давно вивчають біологи.
У новому дослідженні аксолотлів порівняли з двома іншими тваринами — мишами та зебрарибками. Їхні можливості значно скромніші: зебрарибки можуть відновлювати хвостові плавці й деякі тканини, а миші здатні регенерувати лише кінчики пальців.
Попри величезну різницю між цими видами, вчені знайшли спільні генетичні механізми, які беруть участь у відновленні пошкоджених тканин.
Особливу увагу дослідники приділили генам SP6 та SP8. Під час регенерації вони активуються й допомагають організму запускати процеси відновлення.
Коли науковці вимикали ці гени в аксолотлів, у тварин порушувалося відновлення кісток. У мишей відключення аналогічних механізмів спричиняло схожі проблеми.
«Це важливе дослідження об’єднало три лабораторії, які працювали з трьома організмами, щоб порівняти регенерацію», — зазначив доцент біології Wake Forest University Джош Керрі. «Воно показало нам, що існують універсальні генетичні програми, які керують регенерацією у дуже різних організмів — саламандр, риб і мишей».
Дослідники пішли ще далі та перевірили молекулу FGF8, яка стимулює ріст тканин. Після її введення мишам частково відновилася здатність регенерувати кісткову тканину.
До появи таких методів ще далеко. Людський організм не має настільки потужної природної системи регенерації, як аксолотль. Однак виявлення спільних генетичних програм дає вченим підказки, які механізми можна спробувати активувати штучно.
У майбутньому для цього можуть використовувати генну терапію, стовбурові клітини або біоінженерію. Якщо ці підходи вдасться безпечно застосувати в медицині, вони потенційно допоможуть відновлювати пошкоджені тканини та значно розширити можливості лікування після ампутацій.
Щороку у світі понад мільйон людей переживають ампутації через травми, діабет, інфекції та онкологічні захворювання. Сучасні протези дозволяють повернути значну частину рухливості, але повноцінно відновити втрачену кінцівку медицина поки не вміє.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:
- Тавро на все життя: як алгоритм розпізнавання обличь зробив з пенсіонерки крадійку?
- Держава у смартфоні замість черг і паперів: як українська «Дія» підкорила світ і здобула Каннського лева?
- Нарахував вигадані борги: як алгоритм перетворив законослухняних австралійців на порушників?