Ці мумії – рештки жінок, які жили в період, відомий як Африканський вологий період, коли нинішня пустеля Сахара була зеленою саванною. З 2003 по 2006 роки археологи розкопали 15 людських решток у скельному притулку Такакорі, серед яких були дві муміфіковані жінки. Завдяки природній муміфікації, їхня ДНК добре збереглася, що дозволило вченим провести генетичний аналіз, пише видання livescience.
«Нам надзвичайно пощастило, що зразки збереглися на такому рівні», – зазначила в журналі Science Нада Салем, палеогенетик з Інституту еволюційної антропології Макса Планка.
Специфіка регіону «Зелена Сахара» – високі температури – зазвичай руйнує ДНК, тому знахідка є унікальною. Аналіз ДНК показав, що ці люди мали унікальний генетичний родовід, відмінний від інших популяцій Африки на південь від Сахари. Вони відділилися від них близько 50 000 років тому, але мали деякі спільні риси з жителями Леванту. Крім того, в їхньому геномі виявили сліди неандертальців, хоча й у значно меншій кількості, ніж у сучасних європейців.
«Тепер ми знаємо, що вони були ізольовані з точки зору генетики, але не з точки зору культури», – сказав CNN Савіно ді Лернія, археолог з Римського університету Сапіенца.
Археологічні знахідки свідчать про культурний обмін між регіонами, зокрема, поширення кераміки та розвиток скотарства. Дослідники вважають, що скотарство в Сахарі виникло завдяки взаємодії з іншими групами, а не внаслідок масштабних міграцій. Ця ізольована лінія з часом змішалася з іншими популяціями, і її генетичні сліди можна знайти у деяких сучасних жителів Північної Африки.
«Проливаючи світло на глибоке минуле Сахари, ми прагнемо розширити наші знання про людські міграції, адаптацію та культурну еволюцію в цьому ключовому регіоні», – заявив ді Лернія.
Читай також: