Це зворушлива історія про юнаків із футбольної команди, які чинять спротив у перші дні повномасштабного вторгнення росії. Серіал показує, як звичайні українці об’єднуються перед небезпекою, борються, допомагають одне одному та не втрачають віри. Фільм створено на основі свідчень людей, які пережили окупацію Херсонщини, побували в полоні та змогли вирватися на підконтрольну Україні територію. Над сценарієм і підготовкою до зйомок команда працювала майже дев’ять місяців.
Автор ідеї серіалу Сергій Карпенко в ексклюзивному інтерв’ю розповів, як народжувалася історія спротиву, з якими викликами стикнулася знімальна група і чому під час роботи в Києві серіал спровокував занепокоєння місцевих жителів. Він підкреслює, що серіал «Команда» не є документальною хронікою, він показує художній портрет херсонців, які не здалися, справжніх героїв, які живуть серед нас.
Сергію, як виникла ідея серіалу «Команда»?
Ідея з’явилася ще на початку повномасштабного вторгнення. Мене дуже вразила історія Херсона — люди, які без зброї виходили проти танків, організовували мирний спротив, допомагали одне одному. Хотілося створити фільм саме про цей колективний героїзм. Символом стала футбольна команда — об’єднання людей, де кожен грає свою важливу роль. Тренер — лідер, який уособлює дух спротиву.
Тобто назва «Команда» символічна?
Так, це художній образ, у якому втілені реальні історії людей, що пережили окупацію, брали участь у русі спротиву, змогли виїхати з окупованих територій. Продюсер серіалу Володимир Москалець також має родичів на Херсонщині — їхні розповіді стали основою для багатьох сюжетних ліній.
Які події лягли в основу сюжету?
Не розкриваючи подробиць, скажу, що ми показуємо різні прояви окупаційного терору: обшуки, полон, тортури, викрадення людей. Є сцени, натхненні реальними фактами, наприклад, бій у Бузковому парку чи історії викрадених дітей, яких під виглядом «евакуації» чи відпочинку відправляли до Криму. Ми не називаємо реальних імен, але передаємо атмосферу того часу — страх, відчай, гнів і водночас віру та людяність.
У фільмі є документальні кадри?
Так, щоб посилити відчуття реальності, ми використали відео з новинних архівів, зокрема кадри, зняті Дмитром Комаровим після деокупації Херсона. Знімати в самому місті зараз неможливо, тому ці фрагменти допомогли передати правдиву атмосферу
У перший день зйомок команда підписувала футбольний м’яч. Це теж символічний жест?
Так, цей м’яч нам передала молодіжна футбольна команда з Херсонщини. Його вдалося вивезти з окупації — для нас це справжній талісман.
Наскільки складно було знімати під час війни?
Дуже складно. Ми працювали наприкінці осені, коли були постійні відключення світла. Зйомки часто переривалися через повітряні тривоги. Але найважчим було емоційно: акторам доводилося проживати болючі історії, близькі кожному українцю.
Як обирали актора на головну роль, чому саме Сергій Журавльов?
Нам був потрібен актор, який не просто виконає роль, а проживе її. Сергій має військовий досвід і особисто розуміє, що означає втрата, спротив і любов до рідної землі. Його герой — колишній кримчанин, який після окупації 2014 року переїхав до Херсона. Ця історія перегукується з реальністю актора.
Як підбирали молодих акторів на ролі футболістів?
Ми свідомо відкривали нові імена. Шукали хлопців у театрах, соцмережах, дивилися вистави. Важливо було не лише акторська майстерність, а й природність, вміння грати в футбол. У результаті зібралася сильна команда: Михайло Ганєв, Артем Ігнатов, Ян Корнєв, Григорій Нікіфоров, Захар Кермощук, Михайло Гнатів. Пам’ятаю, як знімали просто на телефон ансамблеву пробу, хлопці імпровізували, вони так легко знайшли спільну мову, і мене це вразило. Виконавиця ролі Соні — Катерина Белінська — також чудово впоралася.
Як досвідчений актор Сергій Журавльов працював із молоддю?
Дуже підтримував їх. Допомагав розкритися, радив, підказував. На майданчику панувала справжня командна атмосфера — кожен відчував себе частиною спільної справи.
У фільмі з’являється техніка з російською символікою. Як реагували кияни?
Бурхливо (сміється). Ми знімали сцену з «окупантами» та триколором на одному з приміщень, і, хоча всі бачили камери, люди одразу повідомили в телеграм-канали та навіть поліції. Це доводить, що наші громадяни пильні — і це прекрасно.
Чому, на вашу думку, варто подивитися цей серіал?
«Команда» — це історія про людяність, мужність і взаємопідтримку. У ній немає вигаданих супергероїв — лише звичайні українці, які не втратили гідності навіть у найтемніші часи. Серіал допомагає глядачеві впізнати власні емоції — страх, втрату, біль, надію — і нагадує, що сила нашої країни в єдності. Це спосіб зберегти пам’ять і сказати вголос: герої живуть поруч із нами.
Читай також:
- Мертве море вбиває все живе, але лікує людей: цікава правда про одне із найсолоніших озер планети
- ChatGPT відповів, що зробив би на місці диявола, щоб людина не стала успішною — дивовижна логіка ШІ.
- Девіз поточного тижня – все таємне стає явним: що прогнозують зірки кожному знаку з 27 жовтня по 2 листопада?