Немає світла, газу та води: як у «сірій зоні» Бахмутського району живе близько 940 людей?

Гроші

Незважаючи на труднощі, там навіть працює стоматологічний кабінет.

Місто Сіверськ, Бахмутського району, Донецької області розташоване у так би мовити «сірій зоні», де всього за кілька кілометрів йдуть запеклі бої за кожен метр української землі. Незважаючи на небезпеку, відсутність практично всіх комунікацій та постійні обстріли з боку окупантів, там досі мешкає близько 940 осіб.

В одному з підвалів, де проживає близько 10 осіб, переважно пенсіонери та жінки, відчувається атмосфера єдності та взаємодопомоги. Також у місті функціонує пункт незламності, де люди можуть обігрітися, помитися та отримати медичну допомогу. Місцеві правоохоронці та волонтери приносять продукти та воду, допомагаючи виживати тим, хто залишився.

«Газові балони замовляємо самі, заготовляємо дрова для опалення. Світла та води у місті майже рік немає – відключили у травні 2022 року», - розповіли місцеві жителі.

Незважаючи на труднощі, у Сіверську продовжує функціонувати стоматологічний кабінет в одному із підвалів. Спочатку імпровізований, він став нормально працюючою медичною установою, надаючи жителям можливість отримати стоматологічну допомогу в умовах воєнних дій.

Начальник бахмутського райвідділу поліції зазначає, що незважаючи на те, що ситуація в місті контрольована, вони регулярно відвідують його, щоб перевірити обстановку, надати гуманітарну допомогу та переконати місцевих мешканців у необхідності евакуації до безпечніших районів.

Подробиці – у сюжеті:

Читай також:

Досвід територіальної близькості з агресивним сусідом змушує держави мислити категоріями тотальної оборони. 
У колах світової фінансової та технологічної еліти сформувалася чітка стратегія порятунку на випадок глобального колапсу. 
30082026
Для археологів це роками виглядало майже моторошно: від людини, яка померла тисячі років тому, залишався скелет, а всередині черепа — дивовижно добре збережений мозок...
Історія знає чимало прикладів, коли критична інфраструктура міст раптово змінювала своє первісне призначення, щоб врятувати тисячі життів. 
На початку 20 століття архітектурне обличчя Києва формували переважно золоті бані церков та дзвіниць. Але у 1912 році над Хрещатиком височів силует, який змусив містян здивовано завмирати.