Колонія №115. Тут немає сторожових веж та собак, а наглядачі не носять зброю. Замість камер – кімнати і є можливість вільно пересуватися по території. До послуг засуджених навіть телевізор і тренажерний зал. Здавалося б, не тюрма, а курорт. Такий послаблений режим діє, бо в колонії відбувають покарання ті, хто засуджений уперше. Законів справжньої зони, запевняє керівництво, тут немає, бо головна мета закладу – змусити людей змінитися.
Зустрічі з рідними дозволені щодня. А раз на місяць вони можуть приїхати до ув’язненого аж на три дні. Для довгострокових побачень передбачений готель. За зразкову поведінку можуть відпустити на два тижні додому.
Історія Андрія – типова для місцевих засуджених, смертельний наїзд на пішохода. Усі тут звичайні водії, які ніколи не думали, що кермо та пляшка колись заведуть у тюрму. Андрій каже, що восьми років за ґратами більш ніж достатньо, щоб розкаятися та переосмислити життя.
До чого призводить адреналінова залежність?За всю історію існування закладу був лише один випадок втечі. Та і того зловили. Охочих тікати немає. За зразкову поведінку можна зменшити свій термін чи не удвічі. Це розуміють навіть, так звані, колишні мажори.
Більше новин дивіться у ДжеДАІ на 2+2.