Від далекобійниці до водійки швидкої: у Харкові працює перша і єдина шоферка карети медичної допомоги

ДЖЕДАІ

Доводиться їздити у екстремальних умовах і на високій швидкості…

Світлана Андрющенко – перша і єдина шоферка карети швидкої допомоги у Харкові. Жінка досвідчений шофер. Вперше за кермо сіла у 2006 році. З того часу намотала не одну сотню тисяч кілометрів як далекобійниця.

«Почала займатися вантажоперевезеннями Харків-Дніпро-Кривий Ріг. А тепер перепрофілювалася і воджу швидку. Зараз потрібно рятувати людей», - каже Світлана.

Майже постійно доводиться їздити у екстремальних умовах і на високій швидкості. Утім просто майстерно крутити кермо у професії водія швидкої замало. Що ще входить у обов’язки Світлани? З якими небезпеками вже стикалася у роботі? І як реагують на такий склад бригади пацієнти і водії на дорозі? Як проходить робочий день єдиної жінки-шофера карети швидкої допомоги – дивись просто зараз у сюжеті проекту «ДжеДАІ»:

Loading...

Дивись також:

Більше автоновин дивись у проєкті «ДжеДАІ» з понеділка по п’ятницю, о 18:50, на телеканалі 2+2!

Автор сюжету: Світлана Єченіна

Коли пандемія поставила культурне життя на паузу, більшість театрів просто архівували записи старих вистав. Але для тих, хто звик до експериментів, зачинені двері залів стали поштовхом до створення абсолютно нового формату. 
10052026
Ми звикли до класичного знімка 1968 року, де наша планета велично сходить над місячним горизонтом. 
Радянське керівництво майже три доби тримало країну в інформаційному вакуумі. Офіційні повідомлення мовчали, а міста й села обростали чутками. 
09052026
Уявіть звичайний робочий день на будівництві в китайському Чунціні: екскаватори, шум, бетон. І раптом з-під землі з’являється щось, що більше нагадує опору мосту, ніж живу істоту. 
Класичне уявлення про театр зазвичай обмежується оксамитовими кріслами, важкою завісою та тишею в залі. Проте сьогодні це мистецтво дедалі частіше виходить за межі архітектурних стандартів. 
Коли масштабна катастрофа розгортається під боком, перша реакція тоталітарної системи — закрити всі засувки інформації. Два дні після вибуху на четвертому енергоблоці Чорнобильської АЕС радянське керівництво вдавало, що нічого не відбулося.