Здай смартфон, годинник і дзеркало – й одиночна тюремна камера за 90 доларів на добу – твоя.
Тут дуже тихо і це допомагає мені сконцентруватися на собі. За іронією долі, в'язниця дає мені відчуття свободи.
Парк Хиє-рі, «ув’язнена»
28-річна Парк Рі так завалена роботою, що штучна в’язниця – єдина можливість відпочити.
Насправді, зараз я маю бути на роботі. Але вирішила зробити паузу й побути трошки на самоті – так буде краще.
Парк Хиє-рі, «ув’язнена»
За 5 років існування закладу «Тюрма всередині мене» тут від дзвінка до дзвінка відсиділи 2000 людей. Мотають строки через надзвичайно конкурентний ринок праці та непомірно високі вимоги у ВИШах Південної Кореї.
Автор ідеї – мій чоловік. Він так вбивався на роботі, що одного разу сказав: замість відпустки я просто хочу на тиждень в одиночну камеру.
Нох Джі-Хиянг, засновниця «Тюрми»
Корпоративна культура у Південній Кореї – одна з найсуворіших у світі. Тож недивно, що країна – серед світових лідерів за кількістю самогубств. Торік 12 тисяч корейців вкоротили собі віку. І хоча в липні кількість робочих годин у тижні скоротили з шістдесяти восьми до п’ятдесяти двох, на практиці мало що змінилося.
Це неприродно й задушливо сидіти у тюремній камері, напевно, думаєте ви. Утім ті, хто побував тут, кажуть: Це не в’язниця, в’язниця – там, куди ми повертаємось.
Нох Джі-Хиянг, засновниця «Тюрми»