Сьогодні він несе службу в 58-й окремій мотопіхотній бригаді імені гетьмана Івана Виговського. Його робота — це постійний адреналін, холодний розрахунок і особиста помста за полеглих побратимів.
До лав Збройних Сил України хлопець долучився ще у 2018 році. Тоді він пройшов строкову службу і вирішив підписати контракт із 58-ю бригадою. Як зізнається сам захисник, він мріяв просто відслужити та повернутися до спокійного цивільного життя, але система затягнула, і він залишився у війську.
Свій солідний позивний 26-річний воїн отримав ще до початку повномасштабної війни, і історія його походження викликає усмішку.
«Це мені дав попередній мій командир ще у 2021 році, коли я тільки прийшов у бригаду. Я ходив, вічно командував, був таким молодим веселим хлопчиком, але вічно командував над старшими. І він каже: «Ти шо, генерал?». Я кажу: «Ну, да». І все, воно прилипло якось так», — згадує військовий.
До початку великої війни він служив у розвідувальній роті, виконував завдання в зоні проведення ООС (зокрема, у Пісках на Донеччині). Але після 24 лютого 2022 року характер бойових дій кардинально змінився.
Коли розпочалося повномасштабне вторгнення, розвідувальна рота розформувалася, і «Генерал» перевівся до РУБпАК (роти ударних безпілотних авіаційних комплексів).
«Усі кажуть, що молодим простіше тут літати і служити, — пояснює свій вибір захисник. — Потім вирішили зробити з РУБпАК батальйон безпілотних систем, і ми служили там. А згодом вирішили перейти, тому що тут не вистачало людей, і тут також гарні командири, яким треба допомагати. Зараз служимо тут, у взводі ударних безпілотних комплексів».
Військовий зазначає, що між війною 2018-го року і сьогоденням — величезна прірва в плані технологій.
«Війна просувається. Раніше про «мавіки» і FPV-дрони навіть не знали, що це таке. Зараз, на жаль, це все дуже печально, що вони з'явилися. Так, для нас це також плюс, але у противника цих засобів набагато більше. Але ми також прогресуємо в цьому плані і постійно пробуємо щось нове».
Навчатися літати на FPV він почав ще близько трьох років тому, коли вони тільки з'явилися на фронті. Перше навчання тривало три тижні і давалося з труднощами, але подальша практика швидко перетворила його на професіонала.
Стати командиром екіпажу «Генерала» змусили трагічні обставини та брак кадрів. На їхній позиції було лише два пілоти, людей не вистачало. Командування вирішило створити два окремі екіпажі: один працював на радіокеруванні, інший — на оптоволокні.
«На жаль, так сталося, що приблизно рік тому загинув мій товариш, який був зі мною. Нам було психологічно і морально дуже тяжко, ми переживали. Мене залишили на оптоволокні командиром і пілотом. Психологічно і морально це було дуже тяжко. Але все одно я продовжив свою роботу. Так би мовити, помста», — ділиться сокровенним захисник.
Сьогодні в його екіпажі працює три людини: він як командир і пілот, інженер та споттер. Команда максимально злагоджена і готова діяти навіть у найкритичніших ситуаціях.
Робота екіпажу починається з виїзду на позицію та розгортання обладнання. Цілі заздалегідь не дають — вони з'являються безпосередньо під час чергування. Найчастіше це ворожа піхота, укриття або будинки, де ховається противник.
«Мені подобається оптоволокно. Я, як пілот, відчуваю просто вау. Коли ти вражаєш ціль, у тебе з'являється якийсь адреналін і хочеться ще, ще, ще», — зізнається «Генерал».
Головна відмінність дронів на оптоволокні від стандартних радіо-FPV — абсолютна стійкість до ворожих засобів радіоелектронної боротьби (РЕБ). Але є і свої нюанси — оптика боїться складних погодних умов, особливо поривчастого вітру.
«Сильні пориви вітру дуже заважають оптоволокну, тому що воно чіпляється і може порватися в будь-який момент, і пропаде відеосигнал та керування. Зазвичай оптоволокно літає прямо сантиметрів 30 над землею. Для того, щоб не було втрати ліски, і щоб ти міг долетіти до цілі. Якщо є перешкоди, найчастіше ми їх просто перестрибуємо: піднімаємося вище дерев і кладемо волокно на дерева», — розповідає пілот деталі тактики.
Саме завдяки оптоволокну воїни використовують унікальну тактику дронів-«ждунів». Радіо-FPV не може просто сісти на землю і чекати ворога, адже через рельєф втратиться відеозв'язок. Оптоволокно ж цю проблему вирішує.
«Дрон-«ждун» виставляється пілотом і переходить в режим очікування. Глушаться двигуни, і він чекає ціль. Як тільки ціль з'явилася на горизонті, пілот заводить пропи (пропелери - ред.) і вражає ціль».
Попри втрати побратимів, надзвичайно виснажливу роботу та постійну небезпеку, 26-річний командир чітко знає, заради чого щодня вдягає екіпірування і бере в руки пульт від дрона. Його мотивація проста, але найсильніша з усіх можливих.
«Вже нікуди відступати. Уже дуже довгий шлях пройшов для того, щоб піти там «в СЗЧ», чи ще щось зробити. Вже багато чого втрачено, і хочеться вже закінчити це все і жити спокійно. Хочеться, щоб наші діти жили в країні, в якій немає війни. Щоб вони навіть не знали, що вона була. І жили собі спокійно, ходили в садочки, в школи. Напевно, хочеться захистити свою країну», — підсумовує «Генерал».
Читай також: