Ілля «Монтеро» з 58-ї окремої мотопіхотної бригади імені гетьмана Івана Виговського служить у Збройних Силах України ще з 2020 року. Рідні — дружина та батьки — повністю підтримали його вибір стати на захист країни. Сьогодні він — командир екіпажу ударних безпілотників, який має за плечима тисячі годин польотів та десятки спалених російських танків і БМП.
Снайпер, який став оператором дрона
Свій бойовий шлях «Монтеро» починав у взводі снайперів. Проте у 2023 році характер бойових дій суттєво змінився. Військові зрозуміли, що класичний снайпінг у сучасних реаліях часто поступається ефективністю новітнім технологіям. Тоді підрозділ вирішив перекваліфікуватися: хтось пішов літати на ударних «крилах», а Ілля обрав FPV-дрони. Керувати ними він навчився самостійно, без жодних курсів.
«Мені більше зайшло FPV, бо ти бачиш картинку до кінця: кого ти вражаєш і що ти вражаєш. Бачиш свою ціль», — пояснив свій вибір пілот.
Зараз завдання його екіпажу виходять далеко за межі звичайного ураження техніки. Хлопці ріжуть ворожу логістику, знищують спостережні пункти, укриття ворога та російські БПЛА, тим самим суттєво знижуючи боєздатність окупантів.
Масовані штурми та орден «За мужність»
За свій професіоналізм Ілля нагороджений орденом «За мужність». Відзнаку він отримав за відбиття двох надважких ворожих штурмів — біля сіл Урожайне та Новоукраїнка на Донбасі.
Під час оборони Урожайного ворог кинув у бій близько 40 одиниць техніки. Тоді екіпаж «Монтеро» пошкодив і знищив майже половину з них — близько 20 машин, а також ліквідував до трьох десятків російських штурмовиків. Не менш напруженим був бій і під Новоукраїнкою.
«Ми тоді вранці прокинулися, чуємо — їде техніка. Дивимось, їде 6 одиниць. Думаємо: «Ну, за годинку справимось, розберемо їх». Їде шість, потім через 5 хвилин ще шість, потім ще шість... І так до 40 одиниць накопичилося. Штурм тривав десь годин вісім, і ми всі ці 8 годин літали і знищували. На кожній російській техніці було дуже багато РЕБів, було дуже важко зайти на ціль, але ми з цим впоралися», — розповів військовий.
Попри високі державні нагороди, захисник ставиться до них максимально скромно. Для нього медалі майже нічого не значать порівняно зі збереженими життями побратимів.
«Для мене головне, щоб жила наша піхота. Я знаю, що ми їй допомагаємо в цьому, відбиваємо штурми, знищуємо так званих «мулів», які підносять своїм штурмовикам боєприпаси», — наголошував Ілля.
Анатомія ідеального екіпажу
Свій перший екіпаж FPV Ілля сформував із побратимів-снайперів. Ролі розподіляли з огляду на сильні сторони кожного: боєць, який ідеально орієнтувався на місцевості, став штурманом; фахівець із «Мавіків» відповідав за ретранслятор, а знавець вибухівки взяв на себе підготовку боєприпасів.
Сьогодні Ілля вже як командир навчає новачків. За його словами, головна зброя екіпажу – це згуртованість і правильний настрій.
«Головне, щоб в екіпажі була атмосфера «знищити», а не просто відбути свої дні на позиції. Потрібно, щоб у всіх була мотивація нищити ворога. Кожен виїзд потрібно покращувати свої навички, адже росіяни не зупиняються у розвитку і постійно покращують свої засоби РЕБ», — поділився досвідом командир.
У людях поруч Ілля найбільше цінує вірність та патріотизм, а у своїй роботі обожнює безперервний розвиток технологій і, звісно, сам процес ліквідації окупантів.
Цивільним чоловікам, які досі вагаються, чи долучатися до ЗСУ, «Монтеро» радить не втрачати час.
«На мою думку, кожен українець буде воювати, і це питання часу. Просто зараз ти можеш прийти і навчитися, ти можеш сам обрати підрозділ або посаду, яка тобі подобається: оператор дрона, штурмовик, водій, оператор наземних роботизованих комплексів... Посад безліч», — підсумовує воїн.
Як отримав свій позивний, чому на вибір вплинув автомобільний гумор побратимів, а також – що б він порадив самому собі 18-річному, захисник розповів в інтерв’ю: