Виконавиця головної жіночої ролі у серіалі Ментівські війни. Київ про акторську кар’єру, бойові мистецтва та марафони.
Ведуча "Сніданку з 1+1", акторка за освітою, Людмила Барбір у відвертому інтерв'ю для "Теленедели" розповіла про нежіночі захоплення та різницю між телебаченням і знімальним майданчиком.
– За чотири роки роботи у "Сніданку" звикли до ранніх підйомів?
До всього звикаєш. Раніше, якщо мені потрібно було прокидатися о 7 чи о 8 ранку, я страждала: "Боже мій, треба встати о 8!" А зараз радію, коли можу спати до 8. Але зрозуміти мене можуть тільки ті, хто працює у ранковому ефірі. О 4 ранку найглибший сон, через недосипання з’являється деяка дезорієнтація. Буває, починаю замість пропуску прикладати руку до датчика, або кажу чоловіку: "У мене немає готівки, потрібно роздрукувати" – замість "зняти з банкомата". Одного разу, коли мені потрібно було на роботу на восьму, виходжу на вулицю – там темно, вулиці порожні та водій чомусь не телефонує. Дивлюся на годинник – пята ранку! Просто переплутала час.
– Ніколи не думали змінити роботу на іншу – з більш зручним графіком?
Не буду приховувати, мені хотілося б, щоб ранковий ефір "Сніданку" розпочинався по обіді. Але як би рано не доводилось вставати, я черпаю з роботи натхнення, тому що займаюсь улюбленою справою. А виспатись можна й на вихідних.
– 5-річний син дозволить виспатись? Не розбудить рано вранці?
Тарас любить поспати. А ще він знає, що маму потрібно берегти, давати їй відпочити.
– Якщо вам запропонували б цікаву роль у кіно, але з таким знімальним графіком, котрий не можна поєднати з ранковими ефірами, чи важко було би прийняти рішення?
Яке провокаційне питання. Я не уявляю, що б це мала бути за роль, заради якої я залишила "Сніданок з 1+1". Взагалі я не люблю крайнощі, коли потрібно від чогось відмовлятися. Надаю перевагу пошуку компромісних рішень. Щоправда, коли я тільки прийшла на телебачення, відхилила багато пропозицій у кіно – потрібно було звикнути до нової роботи. У мене вийшла кількарічна перерва. Коли запросили до "Ментівських війн", дуже зраділа – у серіалі було задіяно багато знайомих акторів.
– Чим приваблює цей проект? Що змусило пожертвувати частиною вільного часу?
Почнемо з того, що це була не жертва. Я дуже сумувала за знімальним процесом. Взагалі я трудоголік, без роботи не можу.
– Ви граєте співробітницю Бюро журналістських розслідувань. Напевно, нічого складного – тема журналістики вам близька. А щось незвичне доводилось робити під час зйомок?
Носити форму! У вузькій спідниці та піджаку дуже незручно. Визнаю, це виглядає гарно, але почуваєш себе некомфортно. А ось зброю у руках не тримала – пістолети та трюки дістались, на жаль, чоловікам.
– А сцени кохання у серіалі є?
Так, але нічого відвертого глядачі не побачать, все красиво та естетично.
– На вашій сторінці у Facebook є фото, де ви віджимаєтесь від підлоги з 20-кілограмовими гирями. Яким має бути режим тренувань, щоб зробити це?
Нічого складного там немає – справа техніки. Головна умова – просто вміти віджиматися. Я покійно можу 20 разів на кулаках. Насправді, із залізом я не працюю – лише зі своєю вагою. А цю вправу робила для перевірки своєї витривалості. Я займаюсь бойовими мистецтвами айкідо та айкідзюцу. Тренуюсь по чотири рази на тиждень. У нас бувають посиленні навантаження, як у бійців спецназу, та ще й пробіжки.
– Марафони бігаєте?
Не знаю, чи зможу. Все ж таки 42 км. А от напівмарафон, 21 км, здолала. Марічка Падалка, ведуча ранкових новин ТСН, вмовила мене. Сказала: "Ну, 16 км ти вже пробігла, додай ще 5". Я відмовлялась: "Мені комфортно взагалі 10! Навіщо над собою знущатися?" Але вона мене все ж таки вмовила. Я здала всі необхідні аналізи, почала посилено тренуватися. Дотренувалась до того, що вранці в день марафону ледь піднялась з ліжка. Потім взяла себе в руки та дала установу: в жодному разі не сходити з дистанції. Ситуацію ускладнювало ще й те, що зіпсувалась погода. Сильний дощ, вітер. Форма наскрізь мокра, у кросівках вода, очі заливає так, що не можна їх відкрити. Але я не звикла здаватися. Тим більше, що стояла група підтримки. Люди аплодували, кричали "Молодець, ти зможеш!" Це дуже мотивувало. А потім я побачила, як плескає у долоні мій Тарасик, як дивиться мій чоловік, та зрозуміла, що все зробила правильно. Обійняла рідних та поїхала на знімальний майданчик.
За збігом обставин того ж дня у мене були складні зйомки у "Ментівських війнах" – всю зміну одні тільки мої сцени. Мене переодягнули, зігріли, нагодували, дали трохи перепочити – і в кадр. Ці зйомки я не забуду ніколи.
– Ви завжди вели такий активний спосіб життя чи це чоловік, тренер з айкідо, надихнув?
Мені завжди подобався активний відпочинок: гори, походи – це моя пристрасть. Але якщо б хтось сказав у школі, що я зможу бігти напівмарафон, покрутила б пальцем біля скроні. Я грала у волейбол, а от біг – це був кошмар.
Бойовими мистецтвами почала займатися після знайомства з чоловіком. Особливий стимул для цього з’явився після неприємного інциденту – одного разу на вулиці на мене напали та обікрали, ось я й захотіла навчитися захищати себе. З часом з’явився азарт, не можу зупинитися.
– А якісь дівочі хобі у вас є?
Я не розділяю їх на дівочі та хлопчачі. Це що, вишивати хрестиком? Я вмію. Але давно цього не робила та не збираюсь – не вистачає терпіння. Через це також не вмію в'язати. Завжди захоплювалась тими, хто може зв’язати собі светр, плаття або інші гарні речі.
– Любите готувати?
Так, якщо є час. Якщо ж ні – допомагає свекруха. Чоловік також прекрасно готує. Інколи їду з роботи, а він телефонує: "Кохана, що тобі приготувати?" Це дуже приємно.
Побачити Людмилу у ролі справжньої фатальної жінки можна з понеділка по четвер о 20:30 у серіалі "Ментівські війни. Київ" на 2+2!
