На війну 21-річний молодший лейтенант Сергій Шовковий потрапив одразу після закінчення львівської військової академії. 21 червня він відсвяткував випускний, а 23 липня вже командував взводом у складі першої танкової бригади під Луганськом.
Сергій розповідає - другого серпня позиції, на яких знаходився його підрозділ, був підданий мінометному обстрілу з боку проросійських терористів. Про те, що бойовики так близько до українських позиціях, ніхто навіть не здогадувався. Терористи підійшли вночі. Через брак приладів нічного бачення – українці цього не відстежили. Викликати підкріплення не було можливості - бойовики глушили зв'язок.
Лейтенант Шовковий вийшов з бліндажа, щоб викликати вогонь артилерії, коли в трьох метрах від нього вибухнув снаряд. Його контузило і дуже поранило ногу. Військовому наклали джгут на ногу і довезли до найближчого шпиталю, звідти вертольотом до Харкова, далі літаком до Києва. Весь цей час боєць був у свідомості. Він втратив майже два з половиною літри крові. За словами Сергія, лікарі позаочі між собою його вже поховали. Але він вижив. Втім ліву ногу врятувати не вдалося.
Крім ампутованої ноги у Сергія роздроблені кістки лівої руки, множинні осколкові поранення правої ноги, паху і черевної порожнини. В животі у хлопця й досі осколки від міни. Бійця мучать сильні фантомні болі.
Від смерті Сергія врятував бронежилет. Сам він намагається триматися. Підтримують батьки та друзі. Лейтенант Шовковий мріє продовжити службу в армії.
Далі на Сергія чекає тривала реабілітація і дороге протезування. Грошей на сучасний протез у родини Шовкових немає. Тож ми звертаємось до всіх небайдужих людей допомогти молодому черкасцю встати на ноги і продовжити службу в армії.